Питання 1

Банк є акціонерним товариством, керівним органом якого є Спостережна Рада Банку. Чи відносяться на валові витрати банком витрати на відрядження членів Спостережної Ради Банку, за умови наявності оригіналів документів (квитків на проїзд, квитанцій та рахунків з готелів та ін.)?

Відповідь: Відповідно до пп.5.4.8. п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР “Про оподаткування  прибутку підприємств” (далі Закон №334) до валових  витрат  включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

            Відповідно до статті 46 Закону України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ “Про господарські товариства” в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.  Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

             Законодавцем чітко розмежовано поняття  виконавчого органу  та наглядової  ради акціонерного товариства. Вищенаведена норма містить заборону щодо   суміщення  посад  члена  наглядової  ради акціонерного товариства та члена виконавчого органу та ревізійної  комісії.

             Член  наглядової  ради  не є  членом  керівного органу акціонерного товариства,  і  витрати  на  відрядження  таких  осіб  не  підпадають  під  вимоги  пп.5.4.8 п.5.4. ст.5 Закону № 334  у  зв’язку з чим  і не можуть бути включені до складу  валових витрат акціонерного товариства.

Питання 2

Чи можна віднести до складу  валових витрат банківської установи  суми процентів, які нараховані та несплачені позичальником ?

Відповідь: Пункт 1.10. статті 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР “Про оподаткування  прибутку підприємств” (далі Закон №334) визначає проценти як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів  отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Відповідно до підпункту 1.11.1. п.1.11. статті 1 Закону №334   фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента. у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Отже, для  банківської  установи, що є  продавцем  послуг - проценти є  вартістю  наданих послуг з фінансового  кредитування.

Підпункт 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону №334 визначає поняття валові витрати це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.2.8. п.5.2 ст.5 Закону №334 визначено, що до складу валових витрат відносяться  суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12  Закону №334.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону передбачено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. Відповідно до пп.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону №334 платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

 Податкове законодавство надає  право  платнику - банківській установі  на  збільшення суми валових витрат та пов’язує  момент виникнення  права  платника на таке збільшення із  певними подіями (діями) платника  податку, визначеними   частинами а.), б.), в.) пп.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону №334.

Питання 3

Чи повинен  Банк включати до валових доходів за 9 місяців суми доходів (по уточнюючим розрахункам) за 1-ий та 2-ий квартал 2007 р., та враховувати сплачений податок (по уточнюючим розрахункам)  в рядку 15 Декларації, та суми штрафів, які були сплачені на підставі Уточнюючих розрахунків, по рядку 21 Декларації ?

Відповідь: Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181),  податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п. п. 2.3 п. 2  Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.03.2003  N 148 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за N 281/7602, платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнювальний розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97ВР) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Таким чином, при заповненні декларації з податку на прибуток банку за 9 місяців 2007 року,   потрібно керуватися нормами Закону України від 21.12.2000 N 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 28.12.1994 N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97ВР) та Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.03.2003  N 148 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за N 281/7602.

Питання 4

Підприємством встановлені надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівникам, робота яких має роз’їзний характер, у розмірах , передбачених колективним договором, і які не перевищують граничної  норми добових витрат, установлених для службових відряджень у межах України. Чи потрібно оподатковувати надбавки податком з доходів фізичних осіб ?

 Відповідь: Відповідно пп. 4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2006р.  №889-ІV сума коштів, отриманих платником податку під звіт, з урахуванням норм п.9.10 ст.9 зазначеного Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації. Відповідно до Інструкції “Про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої Наказом від 13.03.1998р. №59 службовим відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженням, якщо інше непередбачено законодавством, колективним договором (контрактом) між працівником  і власником (або уповноваженою та те особою).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490 “Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їздний (пересувний) характер” підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами… граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

За умови визначення в колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота  яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, як відряджень (з відповідним їх оформленням та виконанням положень п.9.10 ст.9 Закону №889-IV) надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачується в розмірах, передбачених колективними договорами або погоджених із замовником, але не вище граничних норм витрат, встановлених постановою №663 та Інструкцією №59, не розглядатимуться як об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб згідно з п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України від 22.05.2006р.  №889-ІV“Про податок з доходів фізичних осіб”.

Питання 5

Наша компанія отримала позику від нерезидента. За користування позикою щомісячно нараховуються та сплачуються відсотки. Позикодавцем за договором виступає наш засновник. Засновник не має постійного представництва на території України. Статус компанії, як резидента ФРН підтверджений довідкою. За законодавством якої країни (Україні чи ФРН) оподатковується дохід нерезидента – компанії–засновника ?

Відповідь: Пунктом.1.10 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»  у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі – «Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»)  визначено поняття проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.  13.1 ст.13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено

 Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 13.1 ст.13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти (п.п. «а» п.13.1 ст.13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.13.2 ст.13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інщі правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності з п.1,2 ст.11 Угоди  між Україною і Федеративною республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої 22.11.1995р., дата набуття чинності 04.10.1996р. проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

- 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються  у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання,  у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або  за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

- 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках.

Згідно п.4 ст.11 Угоди  між Україною і Федеративною республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду.

При сплаті підприємству – резиденту Федеративної Республіки Німеччина процентів за користування позикою, за умови дотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» та у разі, якщо у нерезидента відсутнє на території України постійне представництво, яке може надавати такі позики, підприємство-резидент зобов’язано утримати та сплатити до бюджету податок з доходу - у розмірі 2 чи 5 відсотків від суми процентів залежно від того, чи має такий нерезидент статус фінансової установи.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП