Надаємо перелік питань, що були розглянуті заступником начальника  управління масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян під час проведення сеансу "гарячої лінії", який відбувся  7 листопада 2007 року.

Питання 1

В зв’язку з неможливістю використання в подальшому за своїм первісним призначенням основних фондів Підприємство здійснює їх ліквідацію. Чи підлягає оподаткуванню  податком на додану вартість  така  ліквідація, враховуючи, що вимогами другого абзацу пункту 4.9 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що операції з ліквідації основних фондів не вважаються поставкою у разі, коли «платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням». Що розуміється під таким «відповідним документом» та які вимоги до його оформлення?

Відповідь: Що стосується питання оподаткування податком на додану вартість операцій з ліквідації основних фондів, то слід зазначити наступне. 

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

При цьому, згідно з пунктом 4.9 статті 4 Закону №168, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Щодо переліку документів зі знищення, розібрання або перетворення незамортизованого основного фонду, які мають подаватися податковому органу під час документальної перевірки на вимогу останнього, то такий перелік залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою, оформляється акт на його списання (ОЗ-3 "Акт списання основних засобів" чи ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів"). Форми зазначених актів на списання затверджено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №352 (далі – Наказ №352).

 Так, форма ОЗ-3 "Акт списання основних засобів" застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т. п.

Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу та розібрання будинків, споруд, демонтажу обладнання і т. п., відображають в акті в розділі "Розрахунок результатів списання об'єктів".

Згідно вимог вищезазначеного Наказу №352 в пункті 5 форми ОЗ-3  вказуються причини списання об’єкта основного фонду, а в пункті 6 цієї форми вказуються відповідні висновки комісії.

При цьому, відповідно до пункту 41 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», затверджених наказом Міністерства фінансів України  №561 від  30.09.2003 року (далі – Методичні рекомендації) для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

-   здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

-   встановлює причини невідповідності критеріям активу;

-  визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

-   складає і підписує акти на списання основних засобів.

Згідно з пунктом 42 Методичних рекомендацій в актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Відповідно до пункту 43 Методичних рекомендацій складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

Таким чином, складені та підписані постійно діючою комісією «Акти на списання основних засобів» чи «Акти на списання автотранспортних засобів», що містять дані, які характеризують об’єкти основних засобів та причини їх вибуття, при умові їх затвердження посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів основних фондів, визнаються відповідними документами, які і є необхідними для правильного застосування вимог другого абзацу пункту 4.9 статті 4 Закону№168.

Таким чином, для застосування другого абзацу пункту 4.9 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у частині не нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість при ліквідації основних фондів, у зв’язку з неможливістю використання таких основних фондів за первісним призначенням, обов’язковою умовою є оформлення документів, передбачених вищезазначеними нормативними документами, та надання таких документів  органу державної податкової служби.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідні роз’яснення із зазначеного питання надано листами Державної податкової адміністрації України від 06.05.2001 року №2235/6/16-1215-26 та від 23.07.2003 року №6455/6/15-1116.

Питання 2

Підприємство, яке зареєструвалось як платник податку на додану вартість 20 червня 2007 року, задекларувало в декларації по ПДВ за вересень 2007 року право на податковий кредит,  який виник внаслідок придбання у вересні 2007 року основних фондів. Результатом розрахунку по декларації за вересень стало від'ємне значення різниці  між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Чи має право підприємство, у такому випадку,  на декларування бюджетного відшкодування в декларації за жовтень 2007 року ?

Відповідь: Ні, у даному випадку платник податку не має  права на декларування бюджетного відшкодування у жовтні 2007 року. Для таких випадків Законом передбачено особливий  порядок  подальшого відображення в податковому обліку сум від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Розглянемо цей особливий порядок.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі – Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то згідно з підпунктом 7.7.2 цього ж пункту бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проте, відповідно до вимог підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Враховуючи зазначене, платник податку протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації платником на додану вартість (незалежно від обсягів оподатковуваних операцій) не має права на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від причин, які призвели до виникнення такого від'ємного значення (наприклад, у зв'язку з придбанням або спорудженням основних фондів).

Право на декларування бюджетного відшкодування (подання Розрахунку бюджетного відшкодування) такий платник отримає лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником податку на додану вартість (за умови виконання усіх інших умов пункту 7.7 статті 7 Закону).

 Для правильності розрахунку 12-ти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено  реєстрацію підприємства  платником податку на додану вартість, необхідно враховувати  таке. Календарним місяцем, як відомо, є період часу, що починається першим та  закінчується останнім днем місяця. А тому, у випадку, викладеному у запитанні,  підрахунок місяців слід проводити починаючи з липня 2007 року.

 Тобто,  для підприємства, яке зареєструвалось як платник податку на додану вартість в червні 2007 року (20.06.2007р.), останнім з дванадцяти повних календарних місяців з моменту реєстрації вважатиметься червень 2008 року, і право подати Розрахунок бюджетного відшкодування (декларувати бюджетне відшкодування)  таке підприємство вперше отримає за результатами липня 2008 року (або IIІ кварталу 2008 року, якщо це підприємство матиме квартальний період подання податкової звітності).

При цьому, починаючи з першого звітного періоду діяльності і до звітного періоду, в якому отримано право на бюджетне відшкодування, від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом відображається платником в розділі III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" декларації з податку на додану вартість в загальновстановленому порядку, але без права заповнення рядка 25, тобто, значення рядка 24 кожного разу в повному розмірі переноситься до рядка 26.  А значення рядка 26, в свою чергу, в кожному наступному періоді стає однією із  складових (рядок 23.2)  частин, які формують загальний  підсумок по рядку 23.

Таким чином,  від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у накопичується до настання звітного періоду, в якому платник вперше матиме право на отримання бюджетного відшкодування. Якщо протягом такого періоду в будь-якому із звітних періодів платник визначає суму податку до сплати в бюджет, в рахунок її зменшення зараховується накопичена за попередні звітні періоди сума від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом.

Разом з тим, при визначенні першого звітного періоду, в даному випадку слід враховувати вимоги підпункту 7.8.1 пункту 7.8  статті 7 Закону, де, зокрема, зазначено, що у разі  «якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця».

Тобто, у нашому випадку, про який йдеться у запитанні, враховуючи те, що першою декларацією по ПДВ для цього платника буде декларація за період з 20-го червня по 31 липня 2007 року , то як і в такій першій декларації (за червень-липень 2007р.), так і в другій (за серпень 2007р.), третій (за вересень 2007р.), …  - дванадцятій (за червень 2008р.) буде відсутнім право на бюджетне відшкодування.  І, нарешті, лише в тринадцятій декларації – в декларації по ПДВ за липень 2008 року такий платник податку вперше матиме право на декларування бюджетного відшкодування по рядку 25 такої декларації, за  виконання, звичайно, умови, що за результатами такої декларації заповнено рядок 24. А таке, в свою чергу, безумовно, буде можливим лише у разі, якщо фактично за результатами попередньої 12-тої (за червень 2008р.) декларації буде мати місце «від’ємне значення різниці» та сума сплаченого податкового кредиту цього ж (12-го) періоду в цьому ж таки (12-му) періоді. 

Питання 3

В якому розмірі (50% чи 100%) підприємство має право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену (нараховану) при придбанні ПММ для легкових автомобілів ? Чи впливає на визначення  розміру  суми ПДВ, що відноситься до складу податкового кредиту, обмеження, яке встановлено підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР, де йдеться, зокрема, про  50-відсоткове обмеження щодо включення до складу валових витрат платника витрат, пов’язаних з придбанням пально-мастильних матеріалів (ПММ) для легкових автомобілів ?

Відповідь: Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8¹ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, основною умовою щодо включення платником сум ПДВ, сплачених (нарахованих) під час придбання товарно-матеріальних цінностей, є їх використання в оподатковуваних ПДВ операціях та в межах господарської  діяльності платника.

Таким чином, з урахуванням останніх змін, внесених Законом України від 25.03.2005р.  № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України » до  підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР,   формування податкового кредиту не ставиться в залежність від процедури формування валових витрат платника податку, і, відповідно,   не передбачено будь-яких обмежень щодо операцій з придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів.

Отже,  підприємство-платник ПДВ при дотриманні зазначених умов має право включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані (оплачені) у зв’язку з придбанням пально-мастильних матеріалів, в повному обсязі, тобто, незалежно від того, яка частина (50% або 100%) зазначених витрат відноситься до складу валових витрат платника.

Разом з тим, слід враховувати, що  відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Питання 4

Який порядок оподаткування ПДВ операцій по отриманню від нерезидента послуг, та чи оподатковуються податком на додану вартість послуги,  які надаються нерезидентом фактично за межами митної території України?

Відповідь: Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (далі - Закон N 2505) внесено суттєві зміни до Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168).

При цьому, слід зазначити, що Законом N 2505 по суті об'єкт оподаткування ПДВ не змінено, а лише внесені уточнення щодо місця поставки товарів та місця надання послуг.

Так, згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону № 168 (у редакції Закону N 2505) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту та з вивезенням товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту

При визначенні об'єкта оподаткування у разі надання послуг нерезидентами українським контрагентам необхідно враховувати місце поставки товарів (послуг).

Місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, згідно вимог підпункту "а" пункту 6.5 статті 6, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

При цьому, згідно вимог пункту 10.1 статті 10 Закону №168  відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а за відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Таким чином, з огляду на вищезазначені вимоги законодавства та, враховуючи роз’яснення з цього питання, які неодноразово надавалися листами ДПА України, зокрема,  від 30.12.2005 р. № 681/4/16-1510 та від 17.05.2006р. № 9263/7/16-1517-8,   послуги, які надаються за межами митної території України резиденту - платнику ПДВ нерезидентом,  що підтверджено первинними документами (угода, акт виконаних робіт), у якого відсутнє представництво на митній територій України, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог отримані резидентом-платником ПДВ від нерезидента послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у покупця  (отримувача) таких послуг.

            При цьому слід дотримуватись деяких законодавчо передбачених  особливостей щодо ведення податкового обліку ПДВ таких операцій. Розглянемо їх.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань при отриманні послуг від нерезидента є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до пункту 5.5 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Мін'юсті України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (із змінами та доповненнями), обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, включаються до рядка 7 розділу 1 "Податкові зобов'язання" податкової декларації з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 5.7 зазначеного Порядку до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

При цьому, відповідно до вимог підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення податкового кредиту при отриманні послуг від нерезидента є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 165 (з урахуванням змін і доповнень), передбачено, що в разі надання на митній території України послуги нерезидентом податкова накладна виписується зареєстрованим на території України постійним представництвом цього нерезидента, а за відсутності такого - резидентом, який виконує агентські дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - покупцем (отримувачем) - податковим агентом такого нерезидента.

Відповідно до вимог  Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПАУ від 30.06.2005 р. N 244 (зареєстровано в Мін'юсті України 18.07.2005 р. за N 769/11049), така податкова накладна одночасно є і підставою для нарахування податкового зобов'язання, і підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.  

Стосовно визначення бази оподаткування ПДВ послуг, ориманих від нерезидента, слід зазначити наступне.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Статтею 7 Закону № 168, як уже зазначалося вище, передбачено, що датою виникнення податкового зобов'язання та податкового кредиту є дата події, що сталася раніше (або дата зарахування (списання) коштів, або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт та послуг).

Таким чином, у разі здійснення резидентом попередньої оплати послуг, отриманих від нерезидента, за умови відсутності на митній території України представництва або агента, який виконує представницькі дії, податкові зобов'язання у резидента-платника ПДВ виникають на день списання зазначених коштів. Остаточне визначення суми податкових зобов'язань виникає тоді, коли  буде складено акт, який засвідчує факт отримання послуг, відповідно до норм пункту 4.3 статті 4 Закону № 168, тобто, з урахуванням валютного (обмінного) курсу НБУ, що діятиме на кінець операційного дня, що передує дню, в якому буде складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Оскільки дата визначення податкових зобов'язань та дата, на яку визначається валютний (обмінний) курс НБУ для перерахунку бази оподаткування, можуть не співпадати, то на дату складання (оформлення) акта (друга подія в даному випадку) необхідно провести перерахунок.

У податковій декларації з ПДВ дані перерахунку відображаються в рядку 8 (+, -), залежно від зміни курсу валюти. При цьому збільшення сум податкових зобов'язань з ПДВ через зміну курсу валюти не можна вважати ні арифметичною, ні методологічною помилкою, а тому у цьому випадку штрафні санкції, передбачені п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не застосовуються за умови перерахунку та відображення у декларації перерахованих сум у податковому періоді, протягом якого оформлено акт виконаних робіт.

Якщо коригування податкових зобов'язань з ПДВ відбувається у наступних податкових періодах, до платників ПДВ застосовуються санкції, встановлені діючим законодавством.

            Відповідні роз’яснення щодо визначення бази оподаткування ПДВ при оподаткуванні послуг, отриманих від нерезидента, було надано листом ДПА України від 27.05.2005р. № N 4804/6/15-2315.

ДПА у м. Києві