Відповіді на запитання  слухачів безкоштовного семінару на тему: „Податок  на  додану вартість. Особливості  оподаткування та надання  звітності. Подання звітності в електронному вигляді”, проведеного провідними фахівцями   ДПА у м. Києві  19 жовтня 2006 року

1.Питання.

      Який порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі придбання платниками податку на додану вартість легкових автомобілів?

 Відповідь: Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон №168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до другого абзацу пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону№168 сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, до податкового кредиту не включається.

У відповідності до п. 1.17 ст. 1 Закону №168 терміни "основні фонди" і "товари" розуміються у значенні, визначеному Законом України від 28.12.94р. №334/94-ВР"Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР), із змінами і доповненнями (далі – Закон №334).

Так, згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону №334, основні фонди визначено як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Товари, відповідно до п.1.6 ст.1 Закону №334 - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Законом України від 05.04.2001 р. N 2344-III "Про автомобільний транспорт" визначено, що таксі - це спеціальний легковий автомобіль, обладнаний таксометром і призначений для перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку.

Відповідно до п. 34 ст. 9 Закону України від 01.06.2000р. №1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі – Закон №1775) ліцензуванню підлягає господарська діяльність по наданню послуг по перевезенню пасажирів і їх багажу на таксі, як окремого виду господарської діяльності.

При цьому, згідно ст. 8 зазначеного Закону №1775 суб'єкт господарювання зобов'язаний здійснювати визначений вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановленого для цього виду діяльності ліцензійними умовами.

Загальні правила перевезень пасажирів на таксі визначені, також, Законом України від 05.04.2001р. №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт", із змінами і доповненнями.

Таким чином, право на податковий кредит по податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля виникає або не виникає в залежності від мети придбання такого автомобіля. Так, право на податковий кредит з податку на додану вартість мають  платники, які:

- придбають автомобілі, що відповідають визначенню таксі, для здійснення такими автомобілями таксомоторних перевезень (перевезення таксі). При цьому, зазначені легкові автомобілі попередньо (до моменту передання в користування) повинні бути спеціально облаштовані, а реєстраційні документи мають містити спеціальні відмітки щодо призначення таких автомобілів.

- придбають легкові автомобілі для подальшого продажу, а не як основні фонди. При подальшій поставці придбаного легкового автомобіля податкові зобов'язання з податку на додану вартість нараховуються виходячи із бази оподаткування операції, визначеної відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №168.

Суми ПДВ, сплачені при придбанні всіх інших легкових автомобілів як для надання транспортних послуг, у тому числі "на замовлення", так і для інших потреб (зокрема, для передачі їх в оренду)  до складу податкового кредиту не включається.

Таку позицію із зазначеного питання викладено в листі ДПА України від 09.03.2006р. №4280/7/17-0717.

2.Питання.

          Які критерії віднесення діяльності підприємства до поняття „наукова діяльність” з метою застосування положень п.6.5 ст.6 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”?  

  Відповідь: Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів (послуг) на митній території України. Місце поставки товарів, послуг, з метою оподаткування визначається з урахуванням вимог пункту 6.5 статті 6 Закону№168.

              Відповідно до загального правила, встановленого підпунктом "а" п. 6.5 ст. 6 Закону№168, місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Підпунктом "г" цього ж пункту також визначено, що місцем надання послуг у сфері наукової діяльності є місце, де такі послуги фактично надаються.

             Згідно з Законом України від 13.12.91 N 1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність" наукова діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

             Фундаментальні наукові дослідження - це наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку. Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

            Відповідно до інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень зі статистики науки та інновацій, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 28 листопада 2005 року N 382 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2005 р. за N 1494/11774), наукові та науково-технічні роботи включають у себе наукові дослідження та розробки і науково-технічні послуги.

           Під науковими дослідженнями та розробками розуміється творча діяльність, яка здійснюється на систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, у тому числі про людину, природу та суспільство, а також пошук нових сфер застосування цих знань. Критерієм, який дає змогу відрізнити наукові дослідження та розробки від супутніх їм видів діяльності, є наявність у дослідженнях та розробках значного елемента новизни. У відповідності до цього критерію конкретний проект у залежності від мети проекту належить чи не належить до наукових досліджень та розробок.

             Науково-технічні послуги визначаються як діяльність, що пов'язана з дослідженнями і розробками, і сприяє створенню та застосуванню науково-технічних знань. До них належать: науково-технічна діяльність бібліотек, музеїв тощо; переклад, редагування тощо науково-технічної літератури; розвідування (геологічні, гідрологічні тощо); збір даних про соціально-економічні явища: розвідка корисних копалин; патентно-ліцензійна діяльність. Науково-технічні послуги не належать до наукових досліджень та розробок.

            До наукових досліджень та розробок також не належать такі види діяльності, як: управління та інша допоміжна діяльність (діяльність органів управління дослідженнями та розробками, їх фінансування тощо); виробнича діяльність щодо впровадження інновацій; освіта та підготовка кадрів; інші види науково-технічної діяльності (маркетингова діяльність; випробування та стандартизація, передпроектні роботи; спеціалізовані медичні послуги; адаптація, підтримка і супровід існуючого програмного забезпечення тощо).

             Таку позицію із зазначеного питання викладено в листі ДПА України від 12.09.2006 р. №17002/7/16-1517.

3.Питання.

           Який порядок оподаткування ПДВ операцій по отриманню від нерезидента послуг, які надаються за межами митної території України?

  Відповідь: Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ незалежно від того, ким (резидентом чи нерезидентом) такі послуги поставляються.

Згідно з пп. "а" п. 6.5 ст. 6 Закону №168 місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом, - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону №168 визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у ст. 2 цього Закону, а при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Таким чином, послуги, які надаються за межами митної території України резиденту - платнику ПДВ нерезидентом, підтверджені первинними документами (угода, акт виконаних робіт), у якого відсутнє представництво на митній територій України, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.

Таку позицію із зазначеного питання викладено в листі ДПА України від 30.12.2005 р. № 681/4/16-1510.

4.Питання.

           ТОВ "Торговий дім „Роза" у виданій податковій накладній вказало назву постачальника так: ТОВ "ТД „Роза". Чи буде це порушенням податкового законодавства?

  Відповідь: З урахуванням положень пп. ”в” пп.. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7  Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” у податковій накладній вказується повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Отже, якщо платником податку вказано скорочено його назву, зазначену у статутних документах, а не повну, порушення податкового законодавства відсутнє.

5.Питання.

         Чи нараховуються податкові зобов‘язання з податку на додану вартість при повернені основних фондів, раніше внесених до статутного фонду у зв‘язку із ліквідацією підприємства?

 Відповідь: Відповідно до пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Поставка товарів, згідно п.1.4 ст.1 Закону №168 - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, Законом України від 25.03.2005р. №2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України”, який набрав чинності з 31.03.2005р. (далі – Закон №168), не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Тобто, із пп. 3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону № 168 вилучено операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права та операції з повернення таких основних фондів в разі ліквідації підприємства. Отже, починаючи з 31.03.2005р., операції із внесення основних фондів до статутного фонду та операції з їх повернення є об‘єктом оподаткування ПДВ.

6.Питання.

           Прошу пояснити чи слід нарахувати податкові зобов‘язання з податку на додану вартість при ліквідації за власним бажанням майже зношених основних фондів?

  Відповідь: Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

             Таким чином, операції з ліквідації основних фондів обкладаються податком на додану вартість, виходячи зі звичайних цін, що діють на момент такої ліквідації, а для об'єктів основних фондів групи 1 – виходячи зі звичайних цін, але не нижче їх балансової вартості. Визначення  звичайної ціни  здійснюється у відповідності із пп. 1.20.5 п.1.20 ст.1Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР).

7.Питання.

           Чи потрібно нараховувати податкові зобов‘язання або коригувати податковий кредит при списанні товарів, які втратили придатність?

  Відповідь: Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

             Поставка товарів, згідно п.1.4 ст.1 Закону №168 - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

            Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

             Поставка послуг – будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

           Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8¹ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

           Тобто, для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (послуг) необхідне виконання таких умов:

- придбані товари (послуги) використовуються для здійснення оподатковуваних операцій;

- придбані товари (послуги) використовуються у господарській діяльності платника податків.

            В разі невиконання однієї із вищезазначених умов, право на податковий кредит не виникає.

8.Питання.

         При доставці товару сталася крадіжка. Кошти за цей товар були сплачені постачальнику і ПДВ включено до податкового кредиту. Чи потрібно коригувати такий податковий кредит?

  Відповідь: Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8¹ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

             Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

             Через те, що викрадений товар не можна вважати використаним у господарській діяльності, після виявлення факту крадіжки необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, що припадає на вартість списаного у зв‘язку з викраденням товару.

9.Питання.

           Яким чином виправляються помилки в поточному податковому періоді за різні попередні податкові періоди?

  Відповідь: Механізм виправлення помилок щодо податку на додану вартість передбачено п. 5.1 ст.5 і п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2181) та „Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, із змінами і доповненнями (далі – Порядок №166).

             Так, згідно з п. 4.4 Порядку №166, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

10.Питання.

           Чи можуть бути включені до податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими із запізненням?

  Відповідь: Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 04 97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями (далі – Закон №168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8¹ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з вимогами пп. 7.2.1 ст. 7 Закону №168 та наказу ДПА України від 30.05.97 р. №165 "Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення", із змінами і доповненнями, платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками всі, без винятку, реквізити стосовно проведеної операції, у тому числі і одиниці виміру товару.

Відсутність (не заповнення) хоча б одного реквізиту в податковій накладній позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вищенаведеним вимогам Закону.

Податкова накладна, згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону№168 (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168).

Таким чином, враховуючи зазначене, платник податку, за умови дотримання вимог Закону №168 стосовно отримання права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (послуг), та на підставі отриманої належним чином оформленої податкової накладної, повинен був сформувати податковий кредит.

При цьому, у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця, покупець мав право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Своєчасно подана заява мала бути підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (послуг). 

У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із змінами і доповненнями).

Для відображення таких податкових накладних у податковій декларації передбачено рядок 16.3 "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди: інші випадки (п. 4.5 ст. 4 Закону та інші)".

Відповідні роз‘яснення з питання відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, були надані листом ДПА України від 11.08.2004р. №15316/7/15-2417.

11.Питання.

           Чи потрібно нараховувати податкові зобов‘язання з податку на додану вартість при безоплатній роздачі рекламних матеріалів (буклетів) при проведенні рекламної акції?

  Відповідь: Розповсюдження матеріального носія реклами, який містить в собі інформацію про діяльність підприємства та який не можна використати ні в господарській діяльності, ні по-іншому, крім застосування його як носія (джерела) інформації (наприклад, прайс - листи, рекламні проспекти, брошури, каталоги, буклети тощо), по своїй суті не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг), визначення якого встановлено п. 1.4 ст. 1 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями (далі  Закон №168), а тому не є об'єктом оподаткування.

Якщо ж підприємством здійснюється продаж таких матеріальних цінностей, незалежно від того, вище чи нижче їх ціна від рівня звичайних цін, або розповсюдження товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути використані в господарській діяльності, або будь-яким іншим чином, крім їх використання як носія інформації, незалежно від того, як здійснюється таке розповсюдження - безоплатно чи з оплатою, такі операції з метою оподаткування визначаються як операції з поставки товарів з відповідним їх оподаткуванням за загальновстановленими правилами.

При цьому, згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону №168 база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При безоплатній передачі товарно-матеріальних цінностей база оподаткування визначається за правилами, встановленими пунктом 4.2 статті 4 Закону №168, - виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Така позиція із зазначеного питання викладена в роз‘ясненнях, наданих листами ДПА України від 03.06.2002 р. № 3428/6/15-1215-26 та  від 13.06.2006 р. № 6421/6/16-1515-26.

Управління зв’язків  з громадськістю,
ЗМІ та масово-роз’яснювальної роботи
ДПА у  м. Києві