Огляд судової практики пов’язаної із оподаткуванням доходів одержаних від страхової діяльності 

У жовтні 2006 року ДПІ проведено виїзну планову перевірку ЗАТ з питань дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами якої за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме за зменшення валового доходу від страхової діяльності на 273344,00 грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ у перестрахування, прийнято податкове повідомлення рішення N 000021/22/0 від 07.11.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток страхових організацій" в розмірі 13185,00 грн. (в тому числі 8790,00 грн. – основний платіж, 495,00 грн. – штрафні санкції).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що сума, на яку було зменшено валовий дохід ЗАТ, перерахована головному офісу ЗАТ філією у зв'язку з перестрахуванням страхового ризику. Оскільки філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Однак, з таким висновком суд касаційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Так, згідно п. 1.1 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-III) платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законодавством покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України від 28.12.94 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) (зі змінами і доповненнями в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, є самостійними платниками податку на прибуток.

Стаття 7 Закону № 334/94-ВР визначає порядок оподаткування операцій особливого виду, до яких віднесена і страхова діяльність, пп. 7.2.1. п. 7.2 якої (в редакції що діяла в момент спірних правовідносин) передбачає, що оподатковувані доходи від страхової діяльності, зменшених на суму страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Пункт 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, яким встановлені правила щодо визначення дати збільшення валового доходу, не містить будь-яких виключень для валового доходу від страхової діяльності.

Пунктом 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98 року № 22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.98 року за № 92/2532, визначено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи.

З огляду на наведені правові норми, наявність у філії статусу самостійного платника податку на прибуток, в тому числі з доходів від страхової діяльності, зобов'язує дирекцію дотримуватися правил податкового обліку, встановлених Законом № 334/94-ВР, зокрема, щодо визначення валового доходу (пункт 4.1 ст. 4), порядку оподаткування страхової діяльності (пункт 7.2 ст. 7) та дати збільшення валового доходу (пункт 11.3 ст. 11). Перерахування дирекцією частини страхових платежів не може впливати на об'єм обов'язків дирекції як платника податку щодо дотримання правил податкового обліку незалежно від підстав такого перерахування, оскільки інше Законом № 334/94-ВР не передбачено.

Тому частина страхових платежів, перерахована іншим відокремленим підрозділам, як іншим платникам податків у межах одного страховика (однієї юридичної особи) на підставі наказів про перерозподіл ризиків не можуть зменшувати суму валових внесків, яка враховується при визначенні валового доходу від страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню.

Таким чином, суди обох інстанцій допустили помилкове тлумачення застосованого закону, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

За результатом розгляду справи Вищим адміністративним судом України, касаційну скаргу ДПІ задоволено, скасовано ухвалені рішення судів попередніх інстанцій. 

ДПА у м. Києві