Огляд судової практики пов’язаної із порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті внаслідок добровільної сплати заборгованості 

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що ВАТ було укладено експортні контракти: з закритим акціонерним товариством (Російська Федерація) від 12.11.2004 № 446/04, з компанією (Канада) від 04.06.2004 № 92/07 та з ТОВ (Російська Федерація) від 25.11.2004 № 425/04, на підставі яких позивачем було здійснено експорт товару. З огляду на недотримання вказаними контрагентами-нерезидентами строків здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар СДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.09.2006 № 0000858812/0/22307, яким позивачу нараховано пеню у сумі 499075,72 грн.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами також з’ясовано, що позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами про стягнення з названих контрагентів заборгованості за зазначеними зовнішньоекономічними контрактами; вказані позови були прийняті до провадження. Однак оскільки в ході розгляду справи нерезидентами було в добровільному порядку погашено заборгованість перед позивачем Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України було припинено провадження у відповідних справах.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності нарахування позивачеві пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті з огляду на прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом рішення про припинення провадження у справі внаслідок добровільної сплати заборгованості відповідачем.

Відповідно до статті 4 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною другою цієї ж статті Закону передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

За змістом частини четвертої названої статті Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, Закон передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме – прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

А відтак врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Наведене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.

При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом. Наведене випливає з приписів частини третьої статті 4 Закону, яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.

За результатом розгляду справи Вищим адміністративним судом України, касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську задоволено, скасовано ухвалені рішення судів попередніх інстанцій. 

ДПА у м. Києві