Огляд судової практики пов’язаної із стягненням доходу отриманим за нікчемним правочином

ОДПС звернулося до суду із позовом про стягнення з ТОВ «К» та ТОВ «С» доходу, отриманого за нікчемним правочином

Позовні вимоги ОДПС було задоволено у повному обсязі із наступних підстав:

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що між ТОВ «К» та ТОВ «С» були укладені договори на виконання будівельних робіт та договори субпідряду.

Згідно інформації отриманої від управління податкової міліції вбачається, що відповідно до пояснень директора ТОВ «С», відношення до фінансово-господарської діяльності він не має, фінансово-господарські документи як директор не складав та не підписував, нікого на це не уповноважував, не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність ТОВ «С».

При цьому, ОДПС повідомив суду, що згідно бази даних ДПС на ТОВ «С» протягом періоду дії договорів працювала 1 особа, основні засоби, в тому числі транспортні засоби, на підприємстві не обліковуються.  

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в м. Києві договори субпідряду, податкові накладні, акт виконаних робіт та довіреність підписані не директором ТОВ «С», а іншою особою.

Суд наголосив, що для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має бути доведеним умисел суб’єктів господарювання на вчинення такого правочину: намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операцій, тощо.

Вчинення господарських операцій невстановленою особою, що не займалася і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов’язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб’єктами підприємництва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб’єктами господарювання податків випливає з обов’язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Також судом встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «С» здійснювалася без участі та відома юридично уповноваженої особи – директора підприємства. Діяльність ТОВ «С» впроваджували особи, які не мають до вказаного підприємства ніякого відношення, що свідчить про протиправний характер діяльності та наявні ознаки безтоварності господарських операцій.   

ДПА у м. Києві