Бойовий подвиг дарничан 

Ніхто не забутий!
На попіл ніхто не згорів
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть!
Поки живуть матері, допоки й солдати,
Що спіткнулись об кулі живуть! 

Все далі в минуле відходить від нас час великого подвигу нашого народу, ті 1418 днів 47 місяців, 202 тижні, які в нашій історії закарбовані трьома словами – Велика Вітчизняна війна.

У славний літопис героїчної оборони Києва і Великої Перемоги вписали свої сторінки і дарничани: воїни армії, трудівники тилу, герої-підпільники, робітники і службовці – всі ті, хто вніс свій вагомий внесок у перемогу над ненависним ворогом.

З початком війни життя Дарниці було переведено на воєнний лад. За вказівками керівних органів жителі району, трудові колективи почали перебудову всієї роботи за вимогами воєнного часу. На ДВРЗ, разом з випуском вагонів, було організовано випуск бронепоїздів, на Фанерному заводі – випуск ящиків для снарядів, корпусів для мін, макетів фанерних танків, на М’ясокомбінаті почали випускати консерви для армії, на заводі «Вулкан» – гумовотехнічну продукцію для потреб фронту. Вся робота була підпорядкована інтересам фронту. Працівники району цілодобово не залишали робочих місць, намагались якнайбільше виготовити продукції. Залізничники організували безперебійний рух поїздів з вантажем та військовими, надавали допомогу пораненим, а також включилися в активну роботу місцевої протиповітряної оборони.

Дарниця дала армії майже 10 тисяч воїнів. У районі було створено 25 загонів чисельністю – 1300 чоловік, що входили до складу винищувального батальйону, і загони народного ополчення з 3200 чоловік. На фронтах війни героїчно боролися тисячі дарничан, з них тільки 400 робітників і службовців ДВРЗ. Дарничани пишаються іменами Головка і Ареф’єва, удостоєних високого звання Героя Радянського Союзу.

На всіх підприємствах району були створені курси медсестер, якими керували лікарі і досвідчені медсестри медичних закладів. Дарниця направила на фронт 250 медсестер. За ініціативою товариства Червоного Хреста розгорнувся патріотичний рух жінок за на­дання допомоги фронтовикам. Більше 5 тисяч жінок взялись за розгортання мережі шпиталів.

З погіршенням становища на фронтах, виконуючи накази Державного комітету оборони про евакуацію, були прийняті всі заходи щодо евакуації з Києва промислових підприємств та матеріально-культурних цінностей.

Евакуація розпочалася вже в кінці червня 1941 року. В тяжких умовах прохо­дила евакуація фабрики «Київволокно». Робітники переселились на фабрику і протягом 37 діб не залишали підприємства, поки не було вивезено 987 вагонів цінного устаткування та 600 т свинцю. На нових місцях, у тилу продуктивно працювали колективи ДВРЗ, «Гумбуду», тресту «Київпромбуд» та інших підприємств. За самовіддану працю були нагороджені орденами й медалями: ДВРЗ – 18 працівників, Регенератно-гумового заводу – 6, М’ясокомбінату – 6, Фабрики штучного волокна – 6, паровозного депо – 9, станції Дарниця – 9, вагонного депо – 10, Рембази №7 – до 20 та багато інших.

У тяжкі для столиці України дні все населення міста брало активну участь в обороні. Жителі Києва під артилерійським та мінометним обстрілом працювали на укріпленні оборонних рубежів. На підприємствах, що залишилися в місті, вони ремонтували танки, кулемети та іншу зброю, виготовляли боєприпаси, шили обмундирування тощо. За участь в обороні міста 399 працівників одного підприємства району Рембази № 7 були нагороджені медаллю «За оборону Києва». Важливим заходом в обороні Київського залізничного вузла стало будівництво бронепоїздів силами залізничників. Один з них – «Дарничанин» – збудували робітники ДВРЗ і депо за допомогою робітників заводу «Більшовик».

Відразу ж після окупації Дарниці фашисти створили в Дарницькому лісі концтабір. Цей табір став табором смерті майже для 70 тисяч військовополонених і цивільних громадян, які воювали з ворогом.

Небагато хто з в’язнів лишився в живих, коли у вересні 43-го Дарниця була звільнена Червоною Армією. Мужність, відвага, героїзм в'язнів Дарницького концтабору залишаться у пам’яті нащадків.

Ті, хто поліг у роки Великої Вітчизняної війни, мають назавжди бути міцним ланцюгом, який пов’язує минуле з сучасним і майбутнім. Наш святий обов’язок – передати майбутнім поколінням всю правду про війну та її героїв, правду, на яку не вплинули ні час, ні нинішні суспільно-політичні реалії.

Свято Перемоги це – свято людей сильних духом з чистою совістю, котрі не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом. Мужність та героїзм проявлений у Великій Вітчизняній війні навіки залишиться а наших серцях. Слава героям! 

ДПІ у Дарницькому районі м.Києва