9 травня – День Великої Перемоги 

9 травня ми святкуємо світлий і сумний День Перемоги. День пам’яті, скорботи і надії. День щирої вдячності ветеранам Великої Вітчизняної війни: всім, хто виборював Перемогу на передовій, в партизанських загонах, біля верстатів у цехах заводів, хто страждав у фашистських концентраційних таборах – всьому великому поколінню воєнного лихоліття... Ціна Великої Перемоги в цій жорстокій війні – це мільйони загиблих, навіки зламані людські долі, невимовний біль та горе учасників воєнних подій. Майже вісім мільйонів кращих синів і дочок України полягли на полях бою, загинули від тяжких ран у повоєнні роки. Осколки тієї епохи все ще летять і ранять нас, а сама війна назавжди залишиться незаживаючою раною, жахливим шрамом нашої пам'яті.

Немає слів, які можуть передати весь біль втрати. Події тих днів не повинні згаснути в народній пам’яті. Про це нагадуватимуть меморіальні дошки, пам’ятники. Та найголовніший нерукотворний меморіал – людська пам’ять, яку нащадки несуть у вічність у своїх серцях.

Ми не маємо права не пам’ятати героїв Курської дуги і Сталінграда, Москви і Києва, визволителів нашої Батьківщини.

Довгих 1418 днів і ночей Великої Вітчизняної війни щодоби гинуло 20 тис. людей. Страшна й найжорстокіша в історії людства війна забрала життя кожного п’ятого українця

Для українців, як і для всіх інших народів, об’єднаних тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів слов’ян та інші народи, віднесені нацистами до так званої “нижчої” раси.

Полум’я Другої світової війни, складовою якої була Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, палахкотіло шість років. Битви йшли на території країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 млн. чол.. Війна забрала понад 50 млн. життів. Понад 40 місяців – з червня 1941 по жовтень 1944р. – палало на українській землі полум’я війни. Лилася кров, нищилися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані й добровольці, чоловіки й жінки різних національностей.

У ході війни український народ дав збройним силам антигітлерівської коаліції понад 6млн. воїнів. На користь високого усвідомлення свого воїнського обов’язку з боку українців свідчить і той факт, що вони посідають друге місце після росіян за кількістю Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави.

Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров’ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців та командирів Червоної армії.

На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, а 2,4 млн. молодих найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Багато з них там і загинули. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 215 з яких розділили трагічну долю білоруської Хатині. Зруйновано понад 16 тис. промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів, радгоспів та МТС. Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству республіки сягала майже 1,2 трлн. крб.

Пам’ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов’язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі й не народилися б, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом “Барбаросса” 80% населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20% мали стати виконувати рабську працю. Ми завжди пам’ятатимемо ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей. Будемо ж гідні ратного і трудового подвигу наших батьків. Зробимо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим рідний край. Нехай земля радує щедрим колосом, а чисте, мирне небо – сонячними погожими днинами, рясним, своєчасним дощем. 

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП