Огляд судової практики, пов’язаної з використання недобросовісними платниками податків приписів ст. 52 Закону України
„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 

Частиною 5 статті 52 Закону №2343 визначено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які у місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника. До таких потенційних кредиторів належать органи державної податкової служби і їх повідомлення ліквідатором повинно здійснюватись шляхом надіслання письмових повідомлень, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

У випадках винесення господарськими судами ухвал про відмову у задоволенні скарг органів ДПС у аналогічних справах, органам ДПС слід звертатись до вищих касаційних судових інстанцій щодо перегляду таких ухвал у встановленому порядку.

З цією метою слід використовувати позицію, враховану при розгляді судових справ, що склалась на користь органів ДПС. Наприклад:

Ухвалою господарського суду Одеської області порушено провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ „О” на підставі статті 52 Закону №2343.

Постановою господарського суду Одеської області боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, якого зобов’язано повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів, надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ОДПС оскаржила її у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОДПС послалась на те, що під час порушення справи про банкрутство боржника суд не дослідив всіх обставин справи, зокрема, наявність майна боржника, безспірність вимог кредиторів, не з’ясовано кола кредиторів, а також не повідомлено належним чином податковий орган про відкриття ліквідаційної процедури. При цьому ОДПС надано до касаційної скарги акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, складеного на підставі довідки ОРЕВ УДАІ.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ОДПС задоволено, постанову господарського суду скасовано, провадження у справі припинено.

Справа про банкрутство ТОВ „І” за заявою ТОВ “С” у порядку статті 52 Закону №2343.

Ухвалою господарського суду м. Києва  порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „І”  на підставі ст.52  Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду м. Києва боржник –ТОВ „І” визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 200 тис.грн., ліквідатором призначено ініціюючого кредитора – ТОВ “С”, якого зобов’язано протягом п’яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання ТОВ „І” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів боржника, а також провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс боржника.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою, ОДПС подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва, посилаючись на те, що вона постановлена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення у справі, яким провадження у справі припинити.

Постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга ОДПС була задоволена, постанову господарського суду м. Києва скасовано, провадження у справі припинено.

Задовольняючи касаційну скаргу органу ОДПС, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що заява ініціюючого кредитора про визнання банкрутом  ТОВ „І” банкрутом подана за відсутності безспірних вимог до боржника. Крім того, ініціюючий кредитор – ТОВ “С” не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що би свідчили про припинення ТОВ „І” підприємницької діяльності, неможливості встановити місцезнаходження  керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням. 

ДПА у м. Києві