Щодо сплати орендної плати за землю при придбанні будівлі

 

Як встановлено згідно із статтею 120 Земельного кодексу України (далі – Кодекс), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до статті 15 Закону України від 03.07.1992р. №2535 «Про плату за землю» 9 зі змінами та доповненнями) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із статтею 125 Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, до суб’єкта, який придбав будівлю, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке повинно бути оформлено згідно з вимогами чинного законодавства. До оформлення право установчих документів на землю попередній власник землі або землекористувач чи орендар сплачує земельний податок або орендну плату за землю, якщо інше не обумовлено у договорі купівлі-продажу будівлі.   

Підставою для нарахування земельного податку, як встановлено згідно зі статтею 13 Закону № 2535, є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, – договір оренди такої земельної ділянки.