Огляд судової практики, пов’язаної з безтоварністю операцій та не вивезенням товару за межі митної території України в установленому законодавством порядку

Верховний суд України розглянув справу за позовом ТОВ «В» до ОДПС про визнання  недійсними податкових повідомлень-рішень і рішень про результати розгляду скарг та вирішив, що касаційна скарга ОДПС підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про безтоварність операції купівлі-продажу не мають фактичного та правового обґрунтування (не підтверджені належними доказами), оскільки під час перевірки та в ході розгляду справи було надано всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Зокрема, це договір, за яким позивач придбав товар. Розрахунок за цей товар позивач здійснив у повному обсязі, що підтверджено належним чином завіреними копіями виписок за особовим рахунком позивача. Виконання умов договору підтверджено актом приймання-передачі товару; товар експортовано, що підтверджується вантажно-митною декларацією з відміткою митного органу  про вивезення товару за межі митної території України.

Постановою Господарського суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги задоволені, спірні податкові повідомлення-рішення визнано недійсними.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в Постанові зазначила.    

За змістом частини 4 та 5 статті 11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасної їх подачі.

Встановивши, що надані сторонами докази є недостатніми для встановлення обставин справи, суд з власної ініціативи має право вжити необхідні заходи для витребування належних доказів.

Вищий адміністративний суд України у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку – позивача у справі виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ та наявність належно оформленої митної вантажної декларації є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

На думку колегії суддів, перелік доказів, на які посилається касаційний суд в оскаржуваній ухвалі, є обов’язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, ДПІ виходила з того, що позивач не придбав товар та не вивозив його за межі митної території України; особа, яка значиться його продавцем та виробником, такою не є.

Виходячи із сутності заперечень проти позову, суд повинен був витребувати від ДПІ докази, які підтверджують її доводи відносно того, що відомості, наведені у податковій накладній  та митній вантажній декларації не відповідають дійсності.

Якщо ДПІ таких доказів не надала або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4 та 5 статті 11 КАС, зобов’язаний був з власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Доказами є будь-які фактичні дані,  що встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. За допомогою цих процесуальних інструментів могли бути перевірені письмові докази, на які посилався позивач і які оспорював відповідач. 

Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов’язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які виготовляли цей документ, так і шляхом кримінального переслідування у випадку наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Доводи ДПІ про безтоварність операцій та не вивезення товару за межі митної території України в установленому законодавством порядку не дослідили

           Таким чином, для встановлення фактичних обставин справи, що підтверджує висновок ВСУ в постанові від 27 травня 2008 року у справі № 21-1466 во 07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В" до ОДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, для обґрунтованості факту здійснення безтоварної операції, ДПІ необхідно подати до суду документальні підтвердження відсутності вироблення товару, його зберігання, транспортування, продажу та експорту. Вказані докази є свідченням недостовірності відомостей в податковій накладній і ВМД.

ДПА у м. Києві