Земельні відносини при спрощеній системі оподаткування

Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, далі – Указ № 727/98) визначено, що платники єдиного податку не є платниками плати (податку) за землю, проте у зазначених платників і досі виникають запитання, з яких підстав та у яких випадках вони повинні сплачувати плату за землю.

Наприклад, якщо фізична особа, яка має Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий у 1999 р. на підставі рішення відповідної ради для обслуговування магазину, зареєструвались як суб’єкт підприємницької діяльності (СПД) і працює за спрощеною системою оподаткування, то чи звільнятиметься вона від сплати земельного податку за земельну ділянку під магазином, зокрема у разі надання частини приміщення в оренду іншому суб’єкту господарювання?

Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, не є платниками низки податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема земельного податку.

Абзацом п’ятим частини першої ст. 6 Указу № 727/98 визначено, що суб’єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником плати (податку) за землю.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» (далі – постанова № 507) суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п’ятим частини першої ст. 6 зазначеного Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV).

Суб’єктами малого підприємництва, як передбачено Законом України від 19.10.2000 р. № 2063- ІІІ «Про підтримку малого підприємства», є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності. Цим Законом визначено державну підтримку малого підприємництва, зокрема застосування суб’єктами господарювання спрощеної системи оподаткування поряд з діючою загальною системою оподаткування на вибір суб’єкта малого підприємництва.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Отже, СПД – платник єдиного податку, який є власником землі або землекористувачем (не орендарем земельної ділянки), не сплачує земельний податок до бюджету лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Щодо сплати орендної плати за землю, то орендар повинен сплачувати її до бюджету згідно з укладеним з відповідною радою чи відповідним органом виконавчої влади договором оренди земельної ділянки.

Таким чином, СПД – платник єдиного податку, який є орендарем земельної ділянки державної або комунальної власності, повинен сплачувати до бюджету орендну плату за зазначені земельні ділянки.

Якщо СПД – платник єдиного податку здає в орендну земельну ділянку, то він повинен бути власником такої земельної ділянки, оскільки орендодавцями земель є як відповідні сільські, селищні, міські ради та відповідні органи виконавчої влади, так і власники земельних ділянок. Надання земельної ділянки в оренду оформляється договором оренди землі. Типову форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 (зі змінами та доповненнями). У разі якщо орендодавцем землі виступає відповідна рада чи відповідний орган виконавчої влади, орендар самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю, а коли орендодавцем земельної ділянки є її власник, то орендар сплачує орендну плату за землю власнику, а власник – земельний податок до бюджету.

У цьому випадку платник єдиного податку – власник земельної ділянки при наданні такої ділянки в оренду звільняється від сплати земельного податку до бюджету.

Якщо такий суб’єкт здає в оренду будівлю, споруду або їх частину, а не земельну ділянку під ними, то слід враховувати таке.

Статтею 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Тому при наданні в оренду будівель, споруд або їх частин земельні ділянки під ними використовуються наймачами і не використовуються в підприємницькій діяльності наймодавцями (підприємницька діяльність наймодавців провадиться за рахунок здачі в оренду майна, а не земельної ділянки).

Крім того, відповідно до ст. 797 цього Кодексу плата, що справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Отже, СПД – платник єдиного податку, який має земельну ділянку у власності або в постійному користуванні, за земельні ділянки під зданими в оренду будівлями, спорудами або їх частинами повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Виходячи зі змісту запитання та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, СПД – платник єдиного податку, який має земельну ділянку на праві постійного користування, звільняється від сплати земельного податку. У разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин в оренду іншим суб’єктам господарювання він повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.

У цьому випадку СПД – фізична особа користується земельною ділянкою, наданою йому в постійне користування в 1999 р.

Однак згідно з чинними нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (ділі – Земельний кодекс) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

Водночас Перехідними положеннями Земельного кодексу (п. 6) установлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них.

Щодо набуття громадянами права власності на земельну ділянку, то згідно зі ст. 81 Земельного кодексу вони набувають таке право на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже, у цьому випадку використання земельної ділянки здійснюється на умовах, які суперечать нормам Земельного кодексу, що вимагає переоформлення права на земельну ділянку, а за умови дотримання вимог Кодексу змінюється форма оподаткування землі. Вирішення такого питання належить до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування та земельних ресурсів, а контроль за дотриманням норм земельного законодавства здійснюють земельні інспекції.

ДПА у м. Києві