Огляд судової практики, пов’язаної з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість підприємствами
 

Вищий адміністративний суд України розглянув справу за позовом ТОВ «В» до ОДПС про визнання  недійсним податкового повідомлення-рішення та вирішив, що касаційна скарга ОДПС підлягає задоволенню.

Судові рішення апеляційного та місцевого судів мотивовані тим, що відповідно до пп.3.2.4 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктами оподаткування податком на додану вартість операції з обігу валютних цінностей, якими в розумінні ч.1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є ощадні сертифікати. А тому здійснені позивачем операції щодо придбання часток у статутному фонді за ощадні сертифікати не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідачем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договорами уступки частки в статутному фонді позивач придбав у громадян С. і О. частки у статутному фонді ТОВ «Л».

Відповідно до п.6 цих договорів за передану частку у розмірі 0.2% статутного фонду ТОВ «Л» позивач зобов'язався сплатити вищевказаним фізичним особам суму 1500000 грн. за кожним договором.

В оплату вартості отриманих часток у статутному фонді ТОВ «Л» позивач передав продавцям ощадні сертифікати, що підтверджується актами приймання-передачі ощадних сертифікатів.

Вищезазначені ощадні сертифікати були попередньо придбані у АКШБ «Промінвестбанк» на підставі депозитного договору про розміщення грошових коштів та передані позивачу за актом приймання-передачі сертифікатів. Тип сертифікатів – на пред'явника та встановлена дата погашення.

В даній справі суди помилково обгрунтували свої висновки тим, що здійснені позивачем операції щодо придбання часток у статутному фонді за ощадні сертифікати не є об'єктом оподаткування ПДВ, з посиланням на пп.3.2.4 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Цінний папір, згідно п.1.4 ст.1 цього Закону, – це документ, що засвідчує право володіння або від

носини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Стаття 1 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» визначає цінні папери як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. 

Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону ощадні сертифікати є цінними паперами, а саме, це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Згідно з ч.2 ст.18 даного Закону ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника.

Отже, за змістом вищенаведених норм закону ощадні сертифікати на пред'явника в правовідносинах, які виникли між позивачем та фізичними особами «О» і «С», підпадають під визначення товару і мають інший юридичний характер, ніж розрахункові документи.

Відповідно до п.1.19. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є бартером (товарним обміном).

Згідно п. 1.31. ст.1 цього Закону продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Оскільки, передача позивачем ощадних сертифікатів у рахунок оплати за придбання частки у статутному фонді передбачає перехід права власності на них до продавця, то вона має ознаки операції з продажу товарів.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України Закон України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з передачі цінних паперів, в т.ч. ощадних сертифікатів, за умови їхнього продажу за кошти.

В даному випадку ощадні сертифікати на пред’явника в операції по передачі в рахунок погашення зобов'язань за отримані корпоративні права фактично не виступають в якості розрахункових документів, а тому в розумінні п.1.19 ст.1 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» проведена господарська операція є бартерною.

А тому, здійснені позивачем операції щодо придбання часток у статутному фонді за ощадні сертифікати є об'єктом оподаткування ПДВ.

ДПА у м. Києві