Проблема звільнення українського інформаційного простору від навали сцен жахів, насильства, жорстокості - одна з найважливіших
складових державної інформаційної політики

Свобода слова є одним із найголовніших надбань людства. Але у деяких випадках інтереси суспільства вимагають обмеження цієї свободи. Це трапляється, коли мова заходить про так зване зловживання свободою слова. Одним із випадків, коли необхідне втручання суспільства до справ преси (як друкованої, так і електронної), є боротьба з непристойністю, захист суспільної моралі. Про важливість цього свідчить хоча б той факт, що міжнародне співтовариство, як правило, більш ніж обережне, коли заходить питання про обмеження свободи слова – у цьому випадку воно прийняло цілу низку обмежень, які закріплені у міжнародних документах. Загальна декларація прав людини, яка була прийнята і проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 217 А (ІІІ) від 10 грудня 1948 р., в частині другої ст.29 передбачає, що "при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнати тільки такі обмеження, які встановлені законом виключно з метою ...задоволення вимог моралі ...у демократичному суспільстві". Враховуючи потребу в захисті суспільної моралі, в національному законодавстві багатьох країн світу, зокрема, таких як США, Великобританія, Білорусь та ін. також містяться правові положення, спрямовані на обмеження виробництва та обігу інформаційної продукції, що може завдати шкоди моральному стану суспільства.

Необхідність захисту суспільної моралі визнається і в Україні. Проблема звільнення українського інформаційного простору від навали сцен жахів, насильства, жорстокості, від того, що руйнує психіку молодшого покоління, втручається в підсвідомість людини й негативно впливає на її розум, світогляд, світосприйняття – одна з найважливіших складових державної інформаційної політики.

У Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва відбувся «круглий стіл» за участю представників громадських організацій району, представників ЗМІ та представників бізнесових структур. Перед присутніми виступила заступник начальника інспекції Ніна Ніщименко.

Відкриваючи «круглий стіл», вона повідомила, що тривалий час в Україні правові норми, спрямовані на протидію поширенню небезпечної інформаційної продукції, містилися лише в кримінальному законодавстві (ст. 300 "Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості"; ст. 301 "Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів" Кримінального кодексу України). Проте їх було явно недостатньо для розв'язання вказаної проблеми (адже навіть визначення цих самих порнографічних творів у законодавстві не існувало).

Cистемно питання організації захисту суспільної моралі були врегульовані з прийняттям Закону України "Про захист суспільної моралі" у 2003 році.

20 листопада 2003 року українське законодавство поповнилось визначенням терміну “суспільна мораль” як системи етичних норм, правил поведінки, що склалася в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадянський обов’язок, совість, справедливість.

Ціннісним змістом пронизане все людське життя. Цінності – серцевина світогляду людини, певний ідеал особистості, міра значущості речей, явищ, подій. Як правило, ми поділяємо цінності на матеріальні та духовні. На підставі цінностей формуються соціальні почуття (наприклад, моральні, естетичні та ін.) або знання (економічні, політичні, правові тощо). Зазвичай, сукупність економічних цінностей називають “багатством”, політичних – “владою”, моральних – “добром”, естетичних – “красою”, наукових – “істиною”.

Для людини цінністю є все, що має для неї певну значимість, особистісний або суспільний зміст. Кількісною характеристикою цього змісту є оцінка, що здебільшого виражається в так званих лінгвістичних змінних, тобто в ряді певних значень, які вказують на різні смислові відтінки поняття цінностей.

Моральні цінності – це потенційні мотиви, які можуть бути інтеріоризовані особистістю і стати детермінантами поведінки. Разом із тим, вони регулюють не «внутрішній» світ людини, а відносини між людьми, – це вимоги, звернені до людини ззовні.

Протягом десятиліть американський психолог Лоуренс Колберг разом зі своїми колегами вивчав проблему рівня морального розвитку людини. Результати щонайменше двадцяти досліджень дозволили зробити певні висновки. Люди здатні розмірковувати щодо моральних питань на шести якісно різних ступенях, об’єднаних у три рівні (по два ступені в кожному). Коли людина приймає рішення про вчинок, оцінює свою поведінку як погану або добру, то може використовувати різні аргументи: “за це покарають (заохотять)” , “він мені зробив погано, і я відплачу йому тим же”, “мене перестануть поважати”, “це справедливо, всі поводяться таким же чином”, “я перестану поважати себе, якщо вчиню саме так”, тощо.

Виокремлені в дослідженнях Л. Колберга три рівні і шість ступенів морального розвитку відповідають біблійним уявленням про орієнтацію людини на страх, сором і совість.

Рівні морального розвитку людини
(за Л. Колбергом) 

Автор концепції стверджував, що люди рухаються послідовно від одного ступеня до іншого, хоча кожен може зупинитись у своєму розвитку на будь-якому із них. Дитина керується першим, підліток – другим. У ранній юності більшість переходить на третій, а потім – на четвертий ступінь. Перехід на п’ятий ступінь відбувається вже в юнацькому віці (якщо відбувається взагалі). Мало хто, за твердженням Л. Колберга, досягає шостого рівня. Ніхто не може “перестрибнути” той чи інший ступінь, а досягнувши його, – ніколи не спуститься нижче. Разом із тим, розвиток може припинитись на будь-якому ступені. Люди здатні зрозуміти моральні аргументи власного ступеня і тих, хто перебуває нижче їхнього, інколи й аргументи ступеня, що перевищують їх власний на один, чи й на два. Як правило, люди віддають перевагу найвищому ступеню, який вони можуть зрозуміти.

Моральні норми закладені в самій природі людини і проявляються у тій чи іншій життєвій ситуації. Мораль – система цінностей і норм поведінки людей у ставленні одне до одного та до суспільства. Вона виникає й розвивається у зв’язку з потребою суспільства регулювати поведінку людей у різних сферах їхнього життя і вважається одним із найдоступніших способів осмислення складних процесів суспільного буття. Корінною проблемою моралі є регулювання взаємин та інтересів особистості й суспільства. Відповідати народним сподіванням може лише той державний устрій, у якому і право, і мораль перебувають у найтіснішій взаємодії. Звичайно, це ідеальна модель держави; реально вона практично нездійсненна. Справа в тому, що скільки існує людина, скільки існує держава, стільки ж існує і протиріччя між належним і чинним як у моралі, так і в праві.

Ніна Ніщименкопідкреслила, що правове життя суспільства не може розвиватися поза моральними категоріями гуманізму, соціальної справедливості, совісті, добра, людської гідності, відповідальності. Органічна включеність цих моральних ідеалів і принципів у реальні правові відносини є свідченням підвищення моральної цінності права. “Моральний вимір” права – невід’ємна умова його подальшого вдосконалення, посилення його гуманістичної орієнтації.

Життя людини, честь, гідність, її власність захищені конституційним, цивільним, адміністративним, кримінальним та іншими галузями права. Разом з тим, право є «моральним мінімумом». Воно завжди обмежене зовнішніми формами: строками, розмірами тощо. Зовнішня формалізація права відділяє його від моральних принципів справедливості й любові. Моральність, навпаки, не задовольняється вимогою зовнішніх впливів, а зобов’язує людей проявляти добрі почуття, без яких виконання “заповідей” втрачає свою цінність.

Розвиток суспільного життя призводить до того, що, з одного боку, право і мораль виокремлюються в самостійні галузі, з другого – їх взаємовплив завжди відчутний. Більше того, сфера суспільної моралі потребує правового захисту, зважаючи на «переоцінку цінностей» у незалежній Україні. Йдеться про так звану “хаотизацію” цінностей у сучасному світі, про зміну їх ієрархії, про виникнення багатозначності зв’язків між цілями, засобами й результатами вчинків.

Історія суспільного розвитку свідчить, що саме проблема цінностей стає ключовою на етапах трансформації суспільства. Динаміка суспільних процесів, формування нової системи економічних відносин, зміна соціально-політичних орієнтирів призвели до кардинальної переоцінки цінностей. Існуюча впродовж десятиліть ціннісна система руйнується, а нова формується в складних умовах суспільних змін. Триває хворобливий, часто суперечливий процес докорінної переоцінки всієї сукупності цінностей. Цим, значною мірою, зумовлені труднощі адаптації особистості до вимог нового часу, проблеми її соціалізації. Ключем до розуміння чинників, форм і наслідків такої переоцінки є процеси демократизації та розвитку ринкових відносин, які аж ніяк не зводяться до економічних змін. Змінюється вся система соціальних відносин, яка, у свою чергу, впливає на моральне життя суспільства.

Зрештою, перегляд моральних звичаїв означає не лише зміни у світі цінностей, а й довготривалий, всебічний і важкий процес оновлення нормативно-ціннісної системи, накопичення позитивних тенденцій, з якими пов’язуватиметься майбутнє українського суспільства.

Особлива роль у процесі формування світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних якостей наймолодшого покоління належить засобам масової інфомації. До проблеми “мас-медіа – молодь” неодноразово звертаються як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Загальновизнано, що телебачення за популярністю і впливовістю лідирує серед усіх інших засобів масової інформації. Саме тому на телебаченні, як на репрезентативній моделі сучасних медіа, акцентується увага науковців і громадськості. Особливість цього засобу комунікації полягає у впливі на формуванням цінностей сучасної молоді.

Як відомо, жорстокість породжує нову жорстокість. Тому важливо на етапі формування нової системи цінностей створити й нову філософію засобів масової інформації, лейтмотивом якої має стати старе, а точніше – усталене «Не зашкодь».

Втім, це наше, сподіваємося, недалеке майбутнє. А що відбувається сьогодні? Громадськість багатьох країн (у тому числі й України) демонструє неабияку стурбованість у зв’язку з відчутною загрозою суспільній моралі, що виходить з публікацій і передач ЗМІ. Головним завданням влади у цій сфері має бути захист суспільної моралі за допомогою законодавства, спрямованого проти насильства та порнографії.

В Україні для захисту суспільної моралі від обігу продукції сексуального характеру, насильства, жорстокості, а також для встановлення критеріїв такої продукції створено Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі.

Відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі», виробництво та обіг продукції еротичного характеру й продукції, що містить елементи насильства й жорстокості, дозволяється лише за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством. Крім того, згідно з Законом, заборонено виробництво й розповсюдження продукції, що пропагує війну, національну й релігійну ворожнечу, зміну насильницьким шляхом конституційного ладу й територіальної цілісності України, неповагу до національних і релігійних святинь, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм тощо.

Захисту інтересів неповнолітніх у Законі приділено особливу увагу: забороняється втягування неповнолітніх у діяльність щодо виробництва й розповсюдження продукції сексуального або еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг та організацію й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, а також використання образів неповнолітніх у вказаній продукції (ст. 7).

Кожне суспільство створює притаманні йому загальні і специфічні ціннісні системи, що виражають їх домінуючі інтереси і цілі. Окрема людина сприймає моральні цінності як критерії своєї поведінки. Тому в практичній площині проблема постає в пошуках найбільш ефективних механізмів перетворення цінностей суспільства, нації в ціннісні орієнтації особистості – носія культурного національного “коду”.

Як зауважила Ніна Ніщименко, приємним є той факт, що з кожним роком зростає свідомість платників податків Деснянського району м. Києва. Як приклад, вона навела показники збільшення сплати податку на прибуток до бюджету. Так, якщо за результатами 1 півріччя 2007 року платниками податків району було задекларовано 43,4 млн. грн., то за результатами 1 півріччя 2008 року було задекларовано вже 63, 7 млн. грн. (146,8%).

 Наприкінці «круглого столу» заступник начальника інспекції Ніна Ніщименко звернулась до присутніх: «Хочеться сподіватись, що платники податків та представники ЗМІ нашого району будуть у числі тих, хто постійно сприяє формуванню єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури; недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії. В даний час ми з вами формуємо майбутнє України і хай воно буде світлим, хай ніщо не завадить нашим нащадкам з гордістю казати по себе: «Я – Людина з великої літери». 

ДПІ у Деснянському районі м. Києва