Огляд судової практики про звільнення від оподаткування прибутку
 

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року викладено висновок про те, що стаття 7 Закону України № 791а-ХІІ від 27.02.1991 р. «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту – Закон № 791а-ХІІ) не звільняє від зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки цей законодавчий акт не є законом про оподаткування.

При вирішенні справи, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов протилежного висновку, а саме, що ЗАТ "В" на підставі статті 7 Закону № 791а-ХІІ звільняється від сплати податку на прибуток.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із нижченаведеного.

Частиною 1 статті 7 Закону № 791а-ХІІ передбачено, що підприємства, об'єднання, організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України  встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із цією нормою зазначеного Закону позивач має право на пільги зі сплати податку на прибуток за результатами своєї діяльності.

При цьому поза увагою судів залишилася та обставина, що на підставі статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 12-92 "Про податок на прибуток підприємств і організацій", чинного на час виникнення спірних правовідносин, дію частин 1 та 3 статті 7 Закону № 791 а-ХІІ було зупинено у частині звільнення від оподаткування прибутку.

Крім того, Закон № 791 а-ХІІ не є спеціальним законом з питань оподаткування. Він регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання і роботи населення господарську, науково-дослідну й іншу діяльність у цих зонах; закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини і на екологічні системи.

Спеціальним законом з питань оподаткування податком на прибуток (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин і залишається таким) є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі за текстом – Закон № 334/94-ВР), пунктом 22.5 статті 22 "Прикінцеві положення" якого встановлено, що акти законодавства до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, яка не суперечить йому.

Оскільки Законом № 334/94-ВР, що набрав чинності 1 січня 1995 року, не були встановлені пільги зі сплати цього податку, які б стосувалися позивача, то Закон № 791 а-ХІІ у цій частині суперечить спеціальному закону.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 16 Закону № 791а-ХІІ у зоні гарантованого добровільного відселення забороняється, зокрема, будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.

Звільнення від оподаткування на підставі статті 7 Закону № 791 а-ХІІ було встановлено лише для тих підприємств, об'єднань, організацій, колгоспів, радгоспів, що були розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю на час прийняття цього Закону.

ДПА у м. Києві