Тіньовий поштовх зупинено 

За останній час нормою поведінки деяких «підприємців-шахраїв» стала «детінізація» доходів від господарської діяльності, що призводить до ряду негативних тенденцій в економіці та соціальній сфері. Зокрема, деякі «бізнесмени», нехтуючи вимогами Закону, порушують правила чесної конкуренції на українському ринку. Тим більше, послуговування схемами ухилення від оподаткування у своїй підприємницькій діяльності спричиняє недостатнє фінансування суспільного сектору господарства, а з цим й відтік капіталів за кордон. «Нажива» та утвердження власних амбіцій  - єдиний «Закон» для мінімізаторів, яких варто називати просто - «крадіями». Це питання – неприємний та болючий аспект роботи податківців. Так, юридичне управління ДПІ у Печерському районі м. Києва, спільно з іншими структурними підрозділами інспекції, докладають максимум зусиль та тримають курс на викорінення явища «мінімізації» у нашому суспільстві.

Нещодавно податківці Печерської інспекції у судовому порядку повернули значні державні кошти до бюджету, виявивши чергове порушення податкового законодавства. Зокрема, ТОВ «Р» оскаржувало повідомлення-рішення на основі висновків акта перевірки. ТОВ  у суді зазначало, що дебіторська заборгованість по зовнішньоекономічному експортному контракту укладеному з фірмою „М " (Німеччина) відсутня, оскільки, вартість товару, у зв'язку з його низькою якістю, була зменшена на суму 37689,3 євро та компенсації позивачу, згідно надісланих нерезидентом рекламацій, не підлягала. Тому, нарахування відповідачем пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД та застосування до товариства штрафних санкції ТОВ «Р» вважає безпідставним.

У ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Р» та фірмою "М" (Німеччина) укладено зовнішньоекономічний контракт на експорт виробів із деревини на загальну суму 350 ООО євро. За період з 08.10.1999 по 02.03.2004р.р. підприємством «Р» було експортовано продукції на загальну суму 393 507,07 євро. За експортований товар на рахунок ТОВ «Р» валютна виручка надійшла не у повному обсязі, нерезидентом перераховано тільки 348 343,30 євро.

Крім того, з'ясовано, що валютні цінності данного підприємства знаходилися за межами України: станом на 01.07.2001р. - 7 571,95 німецьких марок, а вже станом 01.07.2004 р.-45 163,29 євро.

До того ж, згідно листів банку ЗАТ "А" ТОВ «Р» порушило строки розрахунків за експортною операцією по контракту укладеного з фірмою "М" (Німеччина).

ТОВ «Р» посилалося на те, що неотримання валютної виручки, у розмірах визначених контрактом, викликано поставкою неякісного товару.

Згідно укладеного контракту, у разі встановлення неякісної продукції покупець має право зменшити вартість цієї продукції на 50%. При встановленні продукції зі збільшеною вологістю (більше 20%), з вартості продукції вираховується вартість витрат на досушку, не більше ніж 45євро за м3.

Рекламації покупця повинні бути засвідчені незалежним експертом і можуть бути пред'явлені продавцю протягом одного року з моменту здійснення поставки.

В якості доказів на підтвердження факту зменшення контрактної вартості експортованої продукції ТОВ «Р» посилається на рекламації  у перекладі на російську мову, що засвідчено Колективним підприємством "К ".

З рекламацій випливає, що вони складені особою «П», власником фірми "Н", та як зазначає ТОВ «Р», він є незалежним експертом.

Проте, п.7.2 контракту є підставою для пред'явлення підприємством «Р» претензій щодо поставки неякісного товару, що засвідчує акт, складений у присутності представника ТОВ «Р» та незалежного експерта. Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції підприємством не було надано доказів того, що ним прийнято участь у вирішенні даних питань, а також не надано акти, якими б встановлювались факти поставки неякісної продукції,

Підтвердження легалізації рекламацій нерезидента - фірми "М" (Німеччина) відсутні, тому не є належними доказами зменшення контрактної вартості експортованої продукції.

Так, декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207.

У ІІ-III розділах цієї Декларації вказуються валютні кошти, що знаходяться за межами України з порушенням термінів розрахунків встановлених статтями 1, 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Крім того, згідно ч.I ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет № 15-93) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в НБУ.

Частиною 2 статті 10 Декрету № 15-93 закріплено, що за несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 даного Декрету № 15-93.

Судом першої інстанції встановлено наявність у Позивача валютних цінностей за межами України, які він повинен був відобразити у декларації про валютні цінності. Відповідно застосування Відповідачем санкцій передбачених ст. 16 Декрету № 15-93 за порушення ст. 9 даного Декрету № 15-93 є обгрунтованим.

 Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995р. № 207.

В ІІ-III розділах вказаної Декларації вказуються валютні кошти, що знаходяться за межами України з порушенням термінів розрахунків встановлених статтями 1, 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Крім того, згідно ч.I ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в НБУ.

Частиною 2 статті 10 Декрету закріплено, що за несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 даного Декрету.

Судом першої інстанції встановлено наявність у ТОВ «Р» валютних цінностей за межами України, які він повинен був відобразити у декларації про валютні цінності. Відповідно застосування ДПІ у Печерському районі м. Києва санкцій, передбачених ст. 16 Декрету за порушення ст. 9 даного Декрету, є обгрунтованим.

Однак, доказів того, що ТОВ «Р», на виконання умов зазначеного контракту, брав участь у врегулюванні цих питань, не надано. Тим більше відсутні відповідні акти, якими б встановлювались факти поставки неякісної продукції, а також докази того, що особа, яка складала рекламації мала на це відповідні компетенцію та повноваження.

Висновки суду першої інстанції про надходження належної позивачу валютної виручки не в повному обсязі є правильними.

Відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слідує, що цей нормативний акт є спеціальним Законом, який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.

Ст. 4 цього Закону встановлена відповідальність за порушення резидентами термінів зарахування виручки в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідальність за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортно-експортних операцій не застосовується лише у разі отримання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Індивідуальної ліцензії НБУ на продовження термінів розрахунків або його звернення до суду. Порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортною операцією з нерезидентом за контрактом №09/19-99 від 19.09.1999 р. підтверджено банком ЗАТ «А», що виконує функції агента валютного контролю.

Як бачимо, завдяки копіткій співпраці структурних підрозділів, за сприяння юридичного управління ДПІ у Печерському районі м. Києва та беззаперечного верховенства Закону, був зупинений черговий неправомірний тіньовий поштовх до розкрадання державних грошей. Справжній підприємець дотримується морального виконання своїх конституційних обов’язків перед суспільством та, власне, собою – сплачує податки у повному обсязі. А злочинець лишається ні з чим…

ДПІ у Печерському районі м. Києва