|
"Борімося" - поборемо!
Корупція. Результат минулої пострадянської цивілізації держави?! Можливо... Функціональна одиниця державного механізму в цілому та органів державної влади, зокрема?! На жаль... «Звичаєве право» більшості «можновладців» та громадян?! І це прикро!!! Причин тому багато - як об’єктивних, так і суб’єктивних. За будь-яких обставин, підходів та оцінок зрозуміло одне – корупція є проблемою № 1, розв’язання якої для держави є незвичайним, актуальним питанням. Незалежна, правова, демократична держава в жодному разі не повинна потрапляти в ряд тих країн світу, де свавілля, беззаконня та фарисейство є «вшитими» в сучасний менталітет спільнот, а будь-які моральні імперативи тьм’яніють перед стійкою меркантильною метою. Задля якої все: суверенітет, нація, релігія, культура, економіка, державна служба, будь-який вияв суспільного життя є лише інструментом для реалізації власних необмежених інтересів «здирництва». Характерною особливістю поширення корупції в Україні є безпосередня участь вищих посадових осіб за допомогою своїх представників у формуванні монополій за допомогою адміністративних чинників; лобіювання на вищому державному рівні інтересів великого капіталу; тотальний корупційний тиск на підприємців малого й середнього бізнесу. Тому, суб’єкти утворюючого фактору формування ринкових, конкурентних відносин змушені захищатися несанкціонованим шляхом «корупційної угоди» з посадовою особою, в якої просто «купується» можливість певний час працювати й існувати.
За результатами опиту 1019 громадян та суб’єктів підприємництва, ініціаторами якого виступили працівники управління масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у Печерському районі м. Києва, з’ясовано, корупція – це не лише «хвороба» владних структур, це й «заспокійливий засіб» для переважної більшості суспільства. Тобто (на думку опитаних), методом «неформального вирішення адміністративних питань» вдається долати деякі законні «бар’єри». Однак, слід пам’ятати, корупція дає змогу учасникам «хабарницьких дій» лише ситуативно обходити серйозні проблеми, досягаючи тимчасової, удаваної стабільності, але не розв’язувати їх. Так, розмову про подолання корупції в органах державної податкової служби України більш як половина опитуваних зустрічали іронічною посмішкою. Невже це прояв байдужості?! Можливо невірства?! Ні... Для певності, найбільш цікаві відповіді озвучимо, хоча, зазвичай, опитування такого типу є анонімним. - « ... Корупція завжди, тією чи іншою мірою, була присутня у суспільстві. Бувало, ще за радянських часів, не можеш доступитися до державних службовців, а, от, як приніс, принаймі, шоколадку – то й справа інша...», - повідав чоловік середнього віку. - «По-перше, не слід дивитися на людину, яка носить форму, лише як на державного службовця. Адже, вона такий же громадянин України, як і ми з вами.., - не погодився із попередньо опитаним молодий чоловік, - Я не вважаю, що, наприклад, привітавши з 8-им березням, букетом квітів та цукерками жінку, яка працює в державній установі, ми вчиняємо злочин...».
«Я взагалі вважаю, - підтримала розмову старенька бабуся, - що «через одну паршиву овечку усе стадо не судять». Порядні, чесні й головне, справжні люди є скрізь. Вони «вболівають» за долю країни і чим більше в нас віри, тим краще...». Втім, з’ясувати істинні причини виникнення явища корупції, як «організованої злочинності», в нашому суспільстві поки не є можливим, допоки мотивації у кожної із сторін «корупційних відносин» - різні. Когось на цей нечесний та брудний крок штовхає неприязнь до інших людей (приміром, тих, хто вміє заробляти гроші), інших дратує власна неспроможність на матеріальному підґрунті, а є ще й такі, котрих не треба й змушувати прийняти так званий «презент», - вони просто вимагають «грошової оцінки та визнання». І перша, й наступні категорії нечестивців не мають особливих ознак, але всіх їх маємо характеризувати за одним визначенням - злочину. Донедавна проблема хабарництва нагадувала замкнене коло, коли одні беруть хабарі, тому що їм їх дають інші, і, навпаки, дають їх тому, що беруть і т.д. і т. п.. Це кризове й небезпечне для громадськості коло - дуже складне. Адже, хабарництво увійшло в систему відносин у суспільстві настільки, що можна вже скласти досить сталий «прейскурант» основних соціальних послуг, що «коштують», відповідну до обставин і місця, суму. Насправді, є закономірним те, що без розв’язання складного економічного комплексу проблем, боротьба з корупцією, навіть, за умови активності, що проявляють контролюючі органи, виявляється неефективною, непослідовною й половинчастою. У тому чи іншому випадку, вона неминуче перетворюватиметься в декларативне - «боротьбу з вітряним млином». Але є сподівання, а тому свідчить більшість опитаних громадян та суб’єктів підприємництва, що час зупинити побори підприємців з боку представників державних органів! Борімося – поборемо! Це «злісне» корупційне коло можна розірвати. Таки можна! Якщо ми хочемо бути істинними громадянами правової, суверенної та чесної держави – України!
ДПІ у Печерському районі м. Києва |
Розмірковуючи
про все це, є закономірним, що органи державної влади активно
втрутилися у боротьбу з корупцією. Саме тому нині головні зусилля
податківців Печерського району спрямовані на вивчення проблеми з
внутрішнього боку, насамперед, на викорінення економічного підґрунтя
явища корупції шляхом соціального опитування платників податків.
До
опитуваних долучилася не досить молода жінка, - «..У кожного з нас в
житті були ситуації, коли доводилося бути учасником корупційних
діянь. Ще той не вродився (влада), хто всім догодив (народу). А
іноді, ми й самі спонукаємо ситуації, розв’язання яких потребує
«підтримки» з боку посадовців...».