Огляд судового рішення у справі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено
суму податкового зобов’язання із застосуванням методу визначення звичайних цін

Рішенням Господарського суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що дії відповідача (ДПІ) при проведенні документальної перевірки щодо збільшення позивачеві валового доходу на вартість реалізованої пов'язаній особі лакофарбової продукції, виходячи з ціни, яка склалася при реалізації подібних товарів у відповідному податковому періоді іншим особам, які не пов'язані з позивачем, а також збільшення бази оподаткування  податком   на додану  вартість, і як наслідок донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, є правомірними.

ПП  (позивач) подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що договори, які досліджувалися судами, ні по кількості (обсягу) товарів, ні по умовам платежів не можуть бути співставними. Судами не встановлено, що відповідач звертався до платника податків із запитом для підтвердження правомірності визначення рівня звичайних цін, що передбачено п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334.

Дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

За наслідками поведеної податковою інспекцією перевірки з питань дотримання позивачем податкового і валютного законодавства складено акт, яким зафіксовано порушення позивачем таких вимог законодавства;

п.п. 7.4.1  її. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у неправильному визначенні об'єкта оподаткування при реалізації хімічної продукції пов'язаній особі – підприємцю, що зумовило заниження валового доходу.

- п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні бази оподаткування при реалізації хімічної продукції пов'язаній особі. На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, підприємець є сином директора ПП, отже суди дійшли правильного висновку, що ці особи є пов'язаними особами у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підприємець не зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно із п. 1.18. ст. 1 цього закону звичайні ціпи розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР, у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-1V) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 нього ж закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів  (наприклад,   обсяг  товарної  партії),   строки   виконання   зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При ньому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до піни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) па ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, ПП на підставі договору продавало лакофарбову продукцію підприємцю за цінами, нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншим підприємствам, не пов'язаними з продавцем. При цьому, суди виходили з того, що звичайна ціна податковою інспекцією була визначена шляхом порівняння реалізаційної ціни між пов'язаною особою та не пов'язаними особами, що відповідає вимогам вищевказаної норми закону. Одночасно з поставкою лакофарбової продукції позивач здійснював поставку тієї ж продукції іншим покупцям на підставі укладених з ними договорів та позадоговірні поставки. Умови договорів з іншими покупцями співставні. Судами було правильно враховано дані, які містять податкові накладні, накладні на відвантаження, в яких ціна товару на лакофарбову продукцію, продану пов'язаній особі, відрізняється від ціни товару, яку вказано у податкових накладних непов'язаних осіб. При реалізації товару іншим, не пов'язаним з позивачем покупцям, позивачем застосовані піни продажу із націнкою, тоді як пов'язаній особі відпускався товар без торговельної націнки за середньообліковими цінами. Різниця в ціні між продажем пов'язаній особі та не пов'язаним особам за один період об'єктивно позивачем необґрунтована.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними податкових повідомлень - рішень узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

ДПА у м. Києві