Огляд судового рішення стосовно нарахування штрафних санкцій в період дії мораторію
 на задоволення вимог кредиторів
 

Відкрите акціонерне товариство звернулось з позовом до об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції за несвоєчасне погашення узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що ОДПІ в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були нараховані штрафні санкції в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Рішенням господарського суду залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду позов  ВАТ  задоволено частково.

Об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.

У скарзі до Верховного суду України про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, неоднакове застосування статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та наведено постанову суду касаційної інстанції, в якій інакше застосовано дану норму права. Зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом  вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. У зв'язку з цим зобов'язання поточних кредиторів забезпечуються згідно із загальними правилами - нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи те, що спірні зобов'язання виникли у позивача після 15 грудня 2000 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань, які виникли в період дії мораторію, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що фактичні обставини встановлені судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приходить до висновку щодо необхідності ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Юридичне управління ДПА у м. Києві