Дослідження органами ДПС під час проведення документальних перевірок чинності правочинів,
що вчиняються суб’єктами господарювання
 

Як передбачено Порядком дій структурних підрозділів органів державної податкової служби України під час організації та проведення документальних і дослідчих перевірок суб’єктів господарювання, у т.ч. позапланових, з питань правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ та їх подальшого супроводження для зміцнення доказової бази під час розгляду судами справ за участю органів державної податкової служби України, доведеним листом ДПА України, підрозділи контрольно-перевірочної роботи під час проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання досліджують правочини, що вчиняються такими суб’єктами, на предмет їх законності та правомірності.

Зокрема, при встановленні правомірності формування податкового кредиту досліджуються питання чинності правочинів контрагентів, пов’язаних з виконанням договірних зобов’язань, а саме видачі податкових, видаткових накладних, при наявності рішень районного суду по визнанню установчих документів та свідоцтва платника ПДВ недійсними.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність).

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб’єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов’язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою.

Як вбачається з ч. 3 ст. 206 Цивільного кодексу України виконання правочину саме по собі є окремим правочином (правочин на виконання договору), що зумовлює можливість застосування таких інститутів, як визнання певних документів, пов’язаних із виконанням договорів недійсними (акти прийняття – передачі, накладні тощо). Більше того, у деяких випадках Цивільний кодекс України спеціальними нормами  прямо передбачає таку можливість (ч. 4 ст. 882 ЦКУ – визнання недійсними актів передачі – прийняття робіт у будівництві).

У відповідності з Законами України від 16.07.99 № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; від 03.04.97 №168/97  “Про податок на додану вартість” первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов`язкові реквізити, а саме – вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, тоді як зазвичай  рішенням районного суду встановлено, що засновник підприємства нікого правом на складання та підписання документів від імені підприємства не наділяв та не уповноважував це робити. Також, згідно п. 13 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.00 № 79 (зареєстроване в Міністерстві юстиції 03.04.00 за № 208/4429) реєстрація платника податку на додану вартість здійснюється за заявою особи. Зазвичай  рішенням районного суду встановлено, що засновник підприємства заяву про реєстрацію  до органів державної податкової служби не заповнював, не підписував, не подавав та нікого на це не уповноважував. Свідоцтво платника ПДВ в органах державної податкової служби він не отримував і нікого таким правом не наділяв. Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку, яким встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Статтею 215 цього кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки під час вчинення вказаного правочину не додержано вимоги частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, то правочин по виконанню договору, а саме по виданню податкової накладної за відповідними операціями, є нікчемним в силу закону.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України (далі – кодекс) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відображення в податковому обліку даних за документами, що є недійсними, суперечить вимогам чинного податкового та іншого законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Юридичне управління ДПА у м. Києві