Судова практика в ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

Звертаючиь до суду із позовами про визнання угод недійсними, органи податкової служби мають на меті не лише не допустити безпідставного відшкодування податку на додану вартість, оскільки розгляд цих справ тісно пов’язаний, але відшкодувати завдану державі шкоду шляхом стягнення коштів, що були отримані внаслідок протиправної діяльності субєктів підприємницької діяльності.

 Необхідно зазначити, що за останній час судова практика у категорії справ про визнання угод недійснми склалась не на користь ОДПС. Така ситуація виникла в звязку із змінами норм діючого законодавства, внаслідок прийняття нових кодексів, що регулють господарську діяльність підприємств.

Спірним питанням у рамках нової практики є застосування фінансово-господарських санкцій до підприємств – порушників, шляхом стягнення коштів у дохід держави.

Так, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва у 2007 році було подано 14 позовних заяв про визнання угод недійсними та стягнення у доход держави коштів, отриманих за такими угодами, на загальну суму 8 млн. 960 тис. грн. У попередніх періодах було подано 37 позовних заяв на загальну суму 5 млн. 757 тис. грн. про визнання угод недійсними та стягнення коштів.

Всього знаходиться на розгляді у суді першої інстанції 29 позови (грф.6) на суму 10 млн. 885 тис. грн. Інші справи з попередніх років на розгляді в судах апеляційної та касаційної інстанції.

У 2007 році 1 позов ДПІ у Соломянському районі м. Києва було задоволено частково - угоду визнанно недійсною, в частині стягнення ДПІ у Соломянському районі відмовлено.

Суд мотивує прийняте рішення наступними положеннями норм законодавства:

Стаття 209 ГК України вказує, що у разі укладення господарського зобов’язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та при наявності умислу лише у однієї із сторін все отримане нею за угодою повинно бути повернуто іншій стороні, а отримане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, Господарський кодекс України містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлено відповідальність у вигляді адміністративно – господарської санкції (в розумінні ст. 238, 239), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в дохід держави отриманого однією чи обома сторонами за угодою.

Спірний правочин укладено в 2004 році, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 20.12.2006 року, тобто більше ніж через два роки після вчинення правопорушення, то суд дійшов висновку, що позивач пропустив строки для застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді конфіскації.

Дану постанову Господарського суду м. Києва оскаржено до суду апеляційної інстанції.

На виконання до ВДВС ДПІ передано 2 накази на суму 5 млн. 656 тис.грн., з них виконано 1 наказ на суму 28,4 тис. грн., та один наказ на суму 5 млн. 627 тис. грн. знаходиться на виконанні.

ДПІ у Солом’янському районі м.Києва