Юристи ДПІ – на захисті інтересів Держави
 

Необхідність функціонування служби правового забезпечення в органах державної податкової служби України є важливим фактором та гарантом організації та діяльності податкової служби на основі верховенства закону і права.

В ДПІ у Голосіївському районі м. Києва юридичний підрозділ очолює Половинка Олександр Вікторович.

Юристи податкової служби перш за все державні службовці та відстоюють інтереси держави, організовують діяльність податкової служби на основі верховенства закону і права. Їх завданнями є надання юридичної допомоги структурним підрозділам ДПІ, проведення правової оцінки розпоряджень, наказів, захист інтересів служби в суді.

Працівниками юридичного управління ДПІ підготовлено та знаходяться на розгляді в адміністративних судах різних інстанцій - 121 справа про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень (розпоряджень) про донарахування платникам податків, зменшення сум податку на додану вартість за позовами платників податків до ДПІ на загальну суму 264 млн. 233 тис. грн., у тому числі 86 справ на суму 194 млн. 952 тис. грн. по яким порушено провадження у минулих роках.

На користь ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято 8 рішень на загальну суму 3 млн. 42 тис. грн.. Протягом 2007 р. на користь платників податків прийнято 38 рішень на загальну суму 40 млн. 511 тис.грн.

Україна - молода держава, законодавча база якої знаходиться на стадії формування та є далекою від досконалості. Ще є досить багато питань, які потребують врегулювання та доопрацювання. Діюче податкове законодавство допускає неоднозначне розуміння та тлумачення окремих його норм. Ось і маємо з приводу одної норми закону різні думки податківця, платника податків та суддів. Працівники податкової служби в своїй діяльності керуються не тільки законними, але й підзаконними актами, тобто нормативними правовими актами, які затверджуються в установленому порядку та реєструються в Мінюсті.

Як показує практика розгляду справ господарськими судами, судді при рішенні спору керуються нормами законів в прямому їх розумінні, не завжди беручи до уваги те, що в їх практичному застосуванні використовуються нормативно – правові документи, в тому числі і роз’яснення, які повинні враховуватись фахівцями органів ДПІ в їх повсякденній роботі.

Заслуговує уваги також і питання доведення фактів порушення платниками податків норм діючого законодавства, яке є підставою для прийняття рішень посадовими особами органів державної податкової служби і які в подальшому оскаржуються як в адміністративному, так і в судовому порядку.

Тому основне завдання, яке стоїть перед юридичним підрозділом - грамотно організовувати правову роботу, спрямовану на правильне застосування, неухильне дотримання вимог актів діючого законодавства працівниками ДПІ при виконанні покладених на них завдань та функціональних обов’язків.

Приклад позитивної судової практики:

Відповідно до плану–графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання, проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „А” вимог податкового та валютного законодавства . Керівництво ТОВ „А”, з висновками акту перевірки не погодилось.

 Господарським судом м. Києва було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ „А” до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за результатами контрольно – перевірочної роботи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України та матеріали справи, було визначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону, у зв'язку з цим позовні вимоги задоволенню не підлягають, що підтверджується наступним.

Перевіркою виявлено:

Неправомірне віднесення Товариством в 1 кварталі 2004 року до валових витрат вартості придбаної ліцензії на здійснення страхової діяльності в розмірі 10 тис. грн.;

Віднесення податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання нежитлових приміщень у м. „Х”, до складу податкового кредиту, а також нарахування на балансову вартість такого майна амортизаційних відрахувань, внаслідок чого:

занижено податок на прибуток: за 1 квартал 2004 року - в розмірі 2500грн.; за 3 квартали 2005 року - в розмірі 6507 грн., за 2005 рік - на суму 12 475 грн.; за І квартал 2006р - на суму 4737 грн.;

занижено податок на додану вартість за серпень-грудень 2005 року та січень 2006 року на загальну суму 14 985 грн., шляхом безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням ТОВ „А” нежитлових приміщень, які не використовуються у його господарській діяльності.

На підставі акту перевірки встановлено порушення:

1) п.4.1, п.п.4.1.1 п.4.1, ст.4, п.п.11.3.1, п.11.3 ст.11, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями;

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, за встановлені порушення передбачено застосування штрафних санкцій.

3) Актом встановлено, що ТОВ „А” безпідставно віднесло до податкового кредиту суму 252 000 грн. у серпні 2005 року з вартості приміщень, які не використовуються у його господарській діяльності. Це призвело до порушення п.7.4.1 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, яким передбачено, що податковий кредит складається з сум податків, сплачених, нарахованих платником податку...протягом звітного періоду у зв`язку з ... „придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи)...з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку”, та порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону: „якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Діяльність з надання послуг оренди не є предметом безпосередньої діяльності ТОВ „А”, відповідно до Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. №85/96-ВР, а отже, віднесення до складу податкового кредиту суми 252 000 грн. з вартості придбаних нежитлових приміщень є неправомірним.

Господарським судом м. Києва було розглянуто справу та прийнято постанову, якою ТОВ „А” у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва