Судова практика адміністрування ПДВ банківськими установами,
що мають філії
 

На даний час в Україні Банки у своєму складі мають структурні підрозділи – філії, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, та при цьому не нараховують та не сплачують до бюджету податок на додану вартість.

Однак, філії фактично здійснюють операції з продажу робіт, послуг в розумінні пп. 3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон №168).

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування  податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема,  з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Посилання Банків на те, що вони не повинні включати до бази оподаткування податком на додану вартість операції (обсяг –операцій) з продажу товарів (робіт, послуг), які поставляються (продаються) філіями Банку, оскільки, у відповідності до законодавства, дані операції мають оподатковуватись самими філіями – ні органами ДПС ні судом не приймається, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 43 ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” №2121-111 від 07.12.2000р. (із змінами та доповненнями) філія банку – це відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону №168 визначено, що платник податку – це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону №168 під терміном “особа” визначено, що особа – це будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що головний Банк зареєстрований, як платник податку на додану вартість, можна дійти висновку, що податок на додану вартість за операціями з продажу товарів (робіт, послуг), які поставляються (продаються) філіями Банку повинен сплачувати Банк (головна контора).

Посилання Банків на те, що філії в совою чергу не повинні оподатковувати зазначені операції, оскільки, у відповідності до вимог законодавства обсяг таких операцій не перевищував 3 600 неоподатковуваних доходів громадян з огляду на вищевикладене не беруться до уваги, як органами ДПС так і судом при розгляді даної категорії справ.

З даного питання існує судова практика на користь органів ДПС: постанова Господарського суду м. Києва, яка в подальшому була підтримана ухвалою Київського апеляційного господарського суду.

 

 

Відділ масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян СДПІ у м. Києві