Історична довідка
 

Сучасний Поділ – один із найдавніших та найкращих районів міста Києва. Сьогодні загальна площа району складає 3404 га, наявне населення – 185,3 тис. чоловік, постійне населення – 181,9 тис. чоловік.

 Історія району унікальна.

Геніальне творіння Растреллі – Андріївська церква - вінчає гору, де, за переказом, Андрій Первозванний установив свій хрест і передрік славу місту, яке тут мало вирости.

Перша згадка про Поділ зустрічається в Іпатіївському літописі і відноситься до 985 року, але заселений він був задовго до цього. Археологом В.Хвойкою у 1893 році на території сьогоднішньої вулиці Фрунзе були виявлені останки ранніх поселень неоліту та епохи міді та бронзи, що датуються ІІІ-ІІ тисячоліттями до н.е. Племена, які займались землеробством, тваринництвом та зналися на ткацтві, були попередниками східних слов'ян -- майбутніх засновників м. Києва.

У виданому творі епохи Київської Русі “Повести временних лет” Нестора - літописця сказано, що засновниками Києва були полянські князі Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь. З ім’ям старшого брата Кия літописець пов’язує не тільки назву міста, а й події, які дають можливість віднести заснування міста Києва, як центра східних слов’ян, а значить і Подолу, до VI-VII ст. н.е.

 В кінці ХІ століття Поділ вже стає головним ремісничо-торговельним посадом древньоруського Києва, він дуже швидко сформував своє обличчя, свій особливий уклад життя, навіть свій особливий дух.

Ремісники жили кварталами за професіями, про що свідчать назви вулиць: Гончарна, Кожум’яцька, Дігтярна і т.д. Добре розвинена була торгівля. Поблизу гавані у гирлі р. Почайни в районі Поштової площі знаходився торг, який мав велике економічне значення. Основним населенням Подолу були дрібні ремісники, підмайстри, біднота.

Сам Поділ -- це нижня, “дальня” частина міста. Ще в ХV віці Києву було надано Магдебургське право – старовинний європейський кодекс міського самоврядування. У 1802 році по проекту архітектора Андрія Меленського на березі Дніпра було споруджено “колону Магдебургського права”-- перший у Києві монумент висотою 18 м. на постаменті з трьох арок. Ця колона має ще одну назву -- “пам'ятник хрещенню Русі”, бо саме на місці її спорудження знаходилось гирло р. Почайни, де князь Володимир хрестив дванадцятеро своїх синів, серед яких був Ярослав Мудрий, та перші канонізовані святі Київської Русі Борис та Гліб.

Ворота Подолу – це Поштова площа. В 1865 році тут було відкрито станцію поштових диліжансів, звідки саме і пішла назва площі.

Тут же знаходиться нижня станція фунікулеру, який діє з 1905 року , найбільш активну участь в його спорудженні зіграв інженер шляхів сполучення Артур Абрагамсон.

Величезну цегляну будівлю з вежею, яка височіє над площею, називають млином Бродського – колишній елеватор найбільшого в Києві млина. Підприємство було засноване в 1857 році німцем Андрієм Глезером, а з 1870 року перейшло у власність цукрозаводчиків Бродських. У свій час контору млина відвідував видатний єврейський письменник Шолом Алейхем.

На Поштовій площі знаходиться храм Різдва Христова, в якому в травні 1861 року було встановлено гроб з тілом Тараса Шевченка, коли його перевозили з Петербурга до Канева.

З Поштової площі починається одна з головних вулиць Подолу – вулиця Петра Сагайдачного, в честь національного героя України гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який прославився перемогою над турецько-татарською армією в 1620 році під Хотином. Був рішучим поборником української культури та православництва. Його було поховано на Подолі в 1622 році, на території Братського монастиря, могила не збереглась.

Вулиця виходить на Контрактову Площу – головну площу Подолу.

 Ще за часів Київської Русі тут знаходилась величезна торгова площа –“торжище”. Найбільшою спорудою на площі була церква Богородиці Пирогощеї, зведена в 1132-1136 роках князем Мстиславом -- сином Володимира Мономаха. Перед будівництвом до Києва з Візантії було доставлено ікону Божої Матері Пирогощеї. Слово “Пирогоща” походить від грецького “піроготіс” – “башенна”. Так в Візантії називались ікони, які знаходилися в башнях церков, або на яких зображались башні. Церква була широко відома на Русі. Саме до неї прибув головний герой “Слова о полку Ігорове” князь Ігор Святославович, щоб подякувати Богородиці за спасіння з половецького полону. Пирогоща була центром духовного, громадського та торгового життя Подолу. В 1935 році Подільську святиню було зрівняно із землею і відбудовано тільки в 1998 році.

На площі знаходився комплекс Братського монастиря, заснований в 1615 році для захисту православної віри від католицизму та уніатства. В 30 роки комплексу не стало. До наших днів збереглися деякі будови на території лікарні № 15. На подвір’ї монастиря знаходиться один з найстаріших учбових закладів – Києво-Могилянська академія, заснована, як і монастир, в 1615 році. Саме тоді Галшка Гулевичівна, одна з найбагатших киянок, пожертвувала Братству велику земельну ділянку з тим, щоб на ній було збудовано школу.

Велику підтримку учбовому закладу надав гетьман Сагайдачний, який разом з усім козацтвом записався в члени Київського братства. В 1632 році школа була перетворена в колегію. Велику підтримку учбовому закладу здійснював митрополит Петро Могила, ім’я якого увічнено в назві колегії. Слухачами закладу були Михайло Ломоносов та філософ Григорій Сковорода, пам’ятник якому споруджено поруч у сквері в 1976 році Іваном Кавалерідзе.

Навчальний корпус національного університету “Києво-Могилянська академія”-- колишні крамниці Братсько-Богоявленського монастиря (ХІХ-ХХ ст.)

В 1797 році за наказом Петра І контрактові ярмарки було переведено з волинського містечка Дубно до Києва. Відбувалися вони з 15 січня по 1 лютого за старим стилем. На них складались контракти між купцями та поміщиками.

Все це сприяло розвитку міста та Подолу. На Контракти збиралось все дворянство південно-західної частини Російської імперії. Завдяки їм, гостями міста стали Олександр Пушкін, Денис Давидов, Адам Міцкевич, Оноре Бальзак, Ференц Ліст.

З Контрактової площі легко потрапити на найпопулярнішу вулицю Києва – Андріївський узвіз – найкоротший шлях з Верхнього міста до Подолу. Назва “Андріївський” відома з 40 років 18 століття. Основна забудова здійснена в 90 роках XIX - XX століть: будинок №15, відомий під назвою “Замок Річарда Левине Серце”, будинок №13, в якому проживав Михайло Булгаков, Андріївська церква, що була закладена в 1744 році у зв’язку з приїздом до Києва імператриці Єлизавети.

Сьогодні Андріївський узвіз – це музей під відкритим небом, де представлені різнобічні напрями сучасного мистецтва -- авангард, сюрреалізм, гончарство, вишивка, іконопис.